В останній день нинішнього літа в Україні будуть відзначати професійне свято – День шахтаря. Заплановано врочистості, до яких готується вся гірнича галузь. Керівництво Мінвуглепрому ніколи не скупиться для шахтарів, даруючи людям справжній великдень.
Особливим він мав би бути нинішнього року. Уперше за багато останніх літ нарешті зупинено спад виробництва у вугільному секторі економіки. З усіх боків помітний ріст виробництва, ожило багато раніше полишених шахт.
За цих обставин, гадаю, кожному зрозуміло, як необхідно кращих із кращих трудівників глибоких українських копалень (вони у нас справді найглибші у світі), сказати щире спасибі, відзначити передовиків виробництва.
Є традиція, що святкові наради відбуваються по черзі в вугільних регіонах. У попередні роки вони проходили у Львові, Луганську. Нинішнього серпня мав би зустрічати героїв підземних горизонтів Донецьк. В області трудиться понад сто тисяч шахтарів.
Для багатьох гірнича справа – родинна. Але дивина та й годі. На чолобитний лист міністра вугільної промисловості України Віктора Полтавця про те, щоб обласна державна адміністрація посприяла в організації заходів з нагоди проведення в Донецьку урочистого засідання з нагоди Дня шахтаря, голова облдержадміністрації Володимир Логвиненко відповів категоричною відмовою.
Мовляв, у нас і без того вистачає своєї мороки. Шукайте для свого зібрання місце в іншій стороні.
Якщо хтось, можливо, подумає, що це поодинокий такого штибу прикрий вибрик із боку пана Логвиненка у ставленні до оцінки місця і ролі шахтарів в житті області, той глибоко помиляється.
Не далі як у липні нинішнього року, сей вельможний пан проводив прес-конференцію у Донецьку за результатами роботи області у першому півріччі року. Судячи із публікацій у місцевій пресі, голова облдержадміністрації взагалі не володіє ситуацією в вугільному секторі економіки Донеччини, або відверто ламає дурня, з білого роблячи чорну ніч.
У цілому ряді газет подано пряму мову Логвиненка, який стверджує, що вугільна галузь області мертва і вона взагалі непотрібна Донеччині. Що це замало не пережиток минулих часів, і, як можна зрозуміти із слів голови обласної держадміністрації, справжній рай наступить років через два-три, коли в області живими залишиться лише пару копалень.
Схоже, пан Логвиненко не бував у шахтарській Макіївці, до якої з Донецька буквально рукою подати, навіть тролейбусом можна доїхати, де в тамтешньому вугільному державному підприємстві щодоби уже видобувають по 12 тисяч тонн твердого палива. За вугіллям яких стоять черги на торгових аукціонах.
Тут середня зарплата гірників складає тисячу і більше доларів США. Не бував він, напевне, в державній вугільній компанії "Краснолиманська", де підземні працівники отримують по 10-11 тисяч гривень платні, провідні фахівці – по 15 тисяч, де власними силами колективу поруч із діючою споруджується ще одна високомеханізована, автоматизована сучасна шахта.
Чути таке з уст першого керівника найпотужнішого регіону держави – анахронізм. Тим паче тоді, коли весь світ повертається обличчям до розвитку вугільної промисловості через непомірного росту ціни на нафту і газ.
У зв’язку із цими непрофесійними, малозрозумілими висловлюваннями голови облдержадміністрації, міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець направив Володимиру Логвиненку офіційного листа, вказавши, що просить через свою прес-службу уточнити для місцевої преси деякі разючі неточності, які прозвучали в його виступі на прес-конференції. А саме.
Що за період січня-червня 2008 року підприємствами Мінвуглепрому у Донецькій області видобуто 11 053707 тонн вугілля. Це на 507 207 тонн більше плану і на 14,1% більше проти відповідного періоду 2007 року.
У газетних публікаціях із прес-конференції глави облдержадміністрації стверджується: рівень середньої заробітної плати шахтарів в Донецькій області ненабагато перевищує 1800 гривень, а за підсумками нинішнього року має скласти лише 2000 гривень.
Дивно, невже перший керівник не знає скільки заробляє нині донецький шахтар? Відповідно до статистичних даних, середньомісячна заробітна плата на копальнях Донецької області у першому півріччі 2008 року склала 2946 гривень, у тому числі робітників гірничо-очисних вибоїв (ГРОВ) – 4631, прохідників – 4320 гривень.
І якою ви гадаєте, була реакція в Донецьку? Схоже, Логвиненко прочитав листа міністра і сховав його у далеку шухляду. З тією, схоже, думкою, що ліпше нехай народ думає, що справи в вуглепромі посуваються значно гірше, ніж є насправді, а то, дивись, чого доброго повірять люди у краще своє майбутнє, почнуть активно підтримувати уряд і виконавчі структуру влади.
А що ж із святкуванням Дня шахтаря?
Мінвуглепром звернувся з іншим чолобитним листом, цього разу до голови Луганської облдержадміністрації Олександра Антіпова. Допоможіть, мовляв, Олександре Миколайовичу, у ваших краях накрити поляну для наших обділених державною увагою людей.
Той навідріз відхрестився посприяти в оказії. Відмовки висунув, зрозуміло, дешеві і трафаретні. Ми всі, мовляв, надзвичайно зайняті, готуємось до ювілею області. Для проведення такого заходу в місті немає достойного приміщення.
(Десятки разів відбувалися подібні торжества, а тут наче криниці повисихали, столи із стільцями порозсипалися, немає де людей погодувати – в кухнях вогню забракло. Одне слово, смішного в житті так багато, що плакати хочеться).
Вказали Антіпову на Російський драматичний театр, де є зал на 720 місць. Пан Антіпов аж позеленів – "там триває ремонт". Керівництво театрального закладу з дорогою душею готове прийняти своїх глядачів – шахтарів, і стверджує, що ремонт фактично завершено, до кінця місяця приміщення сяятиме всіма вогнями.
Голова облдержадміністрація стоїть невикорчовним пнем – не можна, не дозволимо.
19 серпня, коли із відпустки повернулася Юлія Тимошенко, Антіпов поспішив направити главі уряду термінову депешу, а копію вугільному міністру Полтавцю. У ній пересторога – мовляв, і не готуйтеся, свято шахтарів у Луганську відбутися не може. Допустити не можу…
Справа в тім, що на свято до шахтарів пообіцяла приїхати Тимошенко.
Олександр Горобець, для УП
