Відповіді Юлії Тимошенко на запитання «Дзеркала тижня» щодо конституційної реформи.
1. Чи доцільне, на вашу думку, проведення конституційної реформи в умовах системної політичної кризи?
— Настільки ж доцільно, наскільки, скажімо, доцільно проводити ремонт у власному домі, коли в ньому протікає дах, тріскаються стіни, відклеюються шпалери й сиплеться штукатурка. Тобто саме тепер і треба. Адже в нашому конституційному домі нині не просто щось протікає, а взагалі складається враження, що даху немає зовсім. Поїхав... Системна політична криза це не бар’єр, а передумова для конституційної реформи. Саме криза дала всім зрозуміти, що реформа конче потрібна. Іншими словами, якби не було кризи, конституційну реформу потрібно було б проводити в принципі, а оскільки криза є, її потрібно проводити негайно. Мало того, якщо подивитися на всі конституції світу, то переважну більшість із них ухвалено у важкі неспокійні часи. Конституції — це вихід із глобальних конфліктів, консенсусне встановлення гармонії.
Конституційна реформа, попри видиму конфронтаційну складову цього процесу, може стати також і точкою консолідації зусиль більшості політичних сил. Адже протистояння влади й опозиції тією чи іншою мірою буде (і має бути) завжди. Це абсолютно нормально для демократичних систем. Але давайте ламати політичні списи навколо справді важливих проблем нашого суспільства, а не навколо різних «авангардних» пропозицій на кшталт утечі на повітряних кулях подалі від НАТО.
2. Ви виступаєте за внесення змін і доповнень у чинну Конституцію чи за прийняття нової редакції Основного закону?
— По суті, ідеться саме про кардинальні зміни Конституції, що дозволяє говорити про абсолютно новий Основний Закон країни. Перекроювати треба найболючіші статті й розділи Конституції — ті, в яких викладено суть влади, межі компетенції і повноважень її гілок. Потрібно повністю реформувати систему правосуддя, запровадити справжній контроль і відповідальність для всіх посадових осіб перед суспільством, із кишенькових силових структур створити дієву систему боротьби зі злочинністю, зробити всеукраїнські й місцеві референдуми доступними для людей. Доведеться обов’язково усунути встановлене за останні десять років двовладдя в країні. Абсурдно, коли країною керують дві посадові особи — президент і прем’єр-міністр — із практично цілком однаковими функціями і повноваженнями. Це породжує повний хаос в управлінні й створює систему руйнівного протистояння, знищує стабільність, ослаблює країну. Або посаду прем’єра, або посаду президента з нової Конституції потрібно точно вилучити. Але, з огляду на політичну ситуацію в країні, та й положення чинної Конституції, повністю новий Основний Закон країни створюватиметься все ж таки саме внесенням змін і доповнень у чинну Конституцію.
3. Ви виступаєте за:
— посилення президентської влади;
— збереження чинної системи розподілу владних повноважень (із деякими уточненнями);
— посилення парламентаризму, що припускає ліквідацію інституту президентства (чи обрання президента парламентом)?
Поясніть, чому.
— Я давно сказала, що правильно сконструйована президентська форма правління, де президент країни одночасно очолює уряд, і тоді немає потреби в посаді прем’єр-міністра, так само хороша, як правильно сконструйована форма правління, де країну очолює прем’єр-міністр (канцлер) і де зовсім немає посади президента. У будь-якій із цих моделей є один обраний народом керівник країни. Але в одному випадку він називається президент, а в іншому — прем’єр-міністр.
Проте обидва ці варіанти можуть працювати ефективно тільки за трьох засадничих умов:
1) наявності не залежної від них усіх справжньої системи правосуддя; 2) негайної і невідворотної відповідальності насамперед першої керівної особи країни за порушення Конституції, законів і корупцію. Причому відповідати ця особа має і посадою, і свободою. Жодної недоторканності; 3) формування справжніх контрольних функцій і прав для парламентської опозиції, які давали б змогу не тільки контролювати кожну посадову особу при владі, а й притягати її до відповідальності через слідчі комісії та суди, оминаючи залежні від влади силові структури.
А тепер, яку ж форму правління — президентську чи парламентську — вибере народ, якщо вони обидві можуть працювати успішно? Очевидно, що потрібно вибирати форму, яка ментально й психологічно ближча народові, ту, якій суспільство, керуючись історичним досвідом і колективною свідомістю, більше довіряє. Саме тому в нашій програмі «Український прорив» чітко записано, що народ повинен сам визначити на спеціальному консультаційному референдумі, за яку систему влади він виступає — за парламентську модель чи президентську. Не можна тільки зберегти нинішню систему, яку можна умовно назвати парламентсько-президентсько-бардачною. Право людей — дати політикам стратегічну установку до конституційної реформи, а політики і парламентарі мусять втілити наказ громадян у конкретні конституційні форми. Виступлять люди за міцну президентську владу — треба робити саме це, виступлять за парламентську — мусимо реалізовувати парламентську модель.
Наша політична команда під час дострокових парламентських виборів створила всі умови для проведення такого консультаційного референдуму одночасно з виборами. Це було продумано правильно й своєчасно. Але, на жаль, команда президента заблокувала проведення такого референдуму. Це була помилка. Думка народу, як і раніше, мало кого з політиків по-справжньому хвилює. Думаю, і в подальшому поставити це головне запитання народу так і не дадуть. І тоді відповідь очевидна: консолідація політичних сил у парламенті можлива тільки для ухвалення нової Конституції з чисто парламентською формою правління. Інший варіант Конституції — президентська форма правління — у парламенті України не проходить за умовчанням.
4. Чи вважаєте ви, що створена з ініціативи президента Національна конституційна рада стане ефективним майданчиком для обміну думками з приводу конституційної реформи? Чи спроможна НКР розробити проект, який стане основою для майбутньої конституційної реформи?
— Якийсь центральний координуючий орган з питань конституційної реформи, безперечно, має бути. Проте мені здається, що в цьому органі повинні засідати переважно професійні конституціоналісти, партійні симпатії яких суспільству не відомі і, за великим рахунком, не цікаві. На мою думку, певною мірою необачно забивати Конституційну раду чистими політиками й кишеньковими юристами. Адже вже тепер, тільки дивлячись на їхні прізвища, можна абсолютно точно спрогнозувати, за що вони виступатимуть і яку саме модель підтримуватимуть. У результаті ми отримаємо постійне перетягування клаптикової ковдри повноважень з одного боку на інший. Консенсус у такій раді неможливий. Тому зараз мені здається, що головна цінність утвореного органу — актуалізація самої потреби конституційних змін. Уже сама його наявність готує суспільство до розуміння необхідності нової Конституції. Як казав Вінні-Пух, «це «вж-ж-ж» неспроста». Якщо орган утворено — отже, є й проблема, яку потрібно розв’язати. До того ж це просто знахідка для журналістів. Можна брати список членів Конституційної ради й запрошувати всіх на дискусію з приводу нової Конституції. А то ж досі за всі ефіри з питань Основного Закону звітував, мабуть, тільки Михайло Сирота. А справжню раду деполітизованих конституціоналістів має бути утворено. І цю функцію громадянське суспільство повинно обов’язково виконати, щоб іще раз не віддати країну на розтерзання специфічним політикам.
5. Чи підтримуєте ви ініціативу президента про затвердження проекту нової Конституції на референдумі?
— Правильно і чесно було б приймати Конституцію на референдумі. Чесно щодо країни, народу, справжньої інтелектуальної еліти, інститутів громадянського суспільства. Та тут є невеличка заковика з якістю українських політиків. Вони ще надто не дозріли до чесності у стосунках із народом. Їхній моральний рівень настільки низький і мізерний, що всенародний референдум щодо Конституції вони розцінюють не як вищий акт справедливості й порозумінням між державними діячами і народом, а як, у прямому сенсі, акт використання народу для нав’язування країні ще одних узурпаторських фантазій ще однієї випадково створеної малоосвіченої політичної тусовки. Ми це вже проходили.
То навіщо ж мучити народ і фальсифікувати «листи трудящих» на підтримку тієї чи іншої конституційної норми — «Працівники трамвайного депо №34 щиро підтримують пункт 7 статті 92-ї, яка дає право парламенту встановлювати і скасовувати державні свята» чи якийсь аналогічний організований маразм.
Так, склад парламенту сьогодні багато в чому трагічний, але спробувати знайти в ньому компроміс щодо нової Конституції — не цілком безнадійно.
6. Чи вважаєте ви за можливе затвердження проекту нової Конституції на референдумі без проходження необхідних парламентських процедур і без наявності висновків Конституційного суду?
— Остаточне затвердження тексту Конституції в ці непевні часи політичного шулерства повинно проходити в парламенті. Сьогоднішні панічні заяви деяких депутатів про те, що Верховну Раду хочуть позбавити її одвічних прав формувати Основний Закон, дуже перебільшені. Якщо парламент захоче, він цього не допустить. Парламент — необхідний учасник конституційного процесу. Конституційний суд, на жаль, теж. Я сьогодні, попри всю мою повагу до Конституційного суду, не перебільшувала б його роль у прийнятті нової Конституції. На жаль, цей орган надміру політизований, і його рішення часто суб’єктивні. Хоч би що ми казали, не може доля країни залежати від кадрових розкладок у складі Конституційного суду: вводимо в КС Сюзанну Станік — отримуємо парламентську республіку; змінюємо її, скажімо, на Володимира Шаповала — і в результаті будуємо президентську модель. У нас у країні з Конституційним судом уже давно все не так. Є окремі високопрофесійні судді, і я можу назвати їх поіменно, а є банальні заказушники, і їх, на жаль, чимало. Цікаво, скільки Черновецький із Довгим роздадуть київської землі конституційним суддям, щоб вони фактично скасували закон про імперативний мандат для депутатів місцевих рад, зберегли Черновецького на посаді, зрадили киян і звільнили від відповідальності корумпованих депутатів Київради? На це запитання ми дуже скоро отримаємо відповідь.
7. Чи здатний нинішній склад Верховної Ради забезпечити 300 голосів для проходження конституційної реформи? Якщо так, то яку саме модель політичного устрою, на вашу думку, він може підтримати?
— Парламент зобов’язаний підтримати ту модель політичного правління, яку затвердить народ на конституційному референдумі. І якщо це справді народні депутати, то за цю модель мають проголосувати всі 450, а не 300 депутатів. У даному випадку парламент повинен виступити реалізатором народної ініціативи, а не ревізором. Народ — замовник нової моделі політичного устрою, парламент — генеральний підрядчик, який не має права вносити стратегічні зміни в народний наказ.
Але ще раз нагадую, що цей такий важливий концептуальний референдум свідомо фактично заблокований, а без нього парламент зможе прийняти тільки суто парламентську форму правління.
8. Свого часу Віктор Ющенко ініціював проведення круглого столу, підсумком якого стало прийняття Універсалу національної єдності. Який механізм ви можете запропонувати для поновлення стабільної роботи парламенту і забезпечення ефективної взаємодії всіх гілок влади?
— У мене велика алергія на всі універсали, меморандуми та круглі столи, оскільки врешті-решт була можливість переконатися: це погано закінчується для країни. Саме ці меморандуми й універсали крок за кроком витравлювали з душ людей віру в майдани і порядність політиків. Саме ці документи дискредитували та принижували принципи й ідеали демократичної команди. І ще дуже багато часу після цих документів доведеться витратити на те, аби відродити віру в серцях і умах людей. А що стосується кризи у ВР, то вона від початку й до кінця створена штучно. І не треба плекати ілюзій, що цю кризу спричинила й підтримує тільки Партія регіонів. Це не так. Безумовно, Партії регіонів важко змиритися з думкою, що вони в опозиції, просто вони поки що не навчилися в ній працювати. Для них опозиція — це в’язниця, каторга і заслання водночас, вони не знають, що робити в цій опозиції. Думаю, для Партії регіонів засідання тіньового уряду — це жахлива мука: приймаєш постанови, а нічого не наварюєш. Хто ж це витримає? Не було б НАТО, вони б виступали за вихід із УЄФА чи за поновлення Варшавського договору. Однак справжні творці і продовжувачі парламентської кризи — це демократичні тіньовики, які в боротьбі за владу, що вислизає з рук, панічно торпедують демократичну коаліцію і демократичний уряд, непристойно мріють про відставку уряду, переформатування демократичної коаліції на корумповану широку. Саме цю штучну парламентську кризу вони озвучують як головний аргумент для такої чергової повномасштабної зради демократичної команди. Наївні, вони думають, що ці інтриги — велика таємниця для світу, для суспільства, для політиків та аналітиків. І недалекі — вони думають, що пропозиції про створення широкої коаліції, які вони щодня й нав’язливо азбукою Морзе посилають своїм опонентам-антинатовцям, нікому не відомі. Порожня метушня. Ці люди вже неодноразово ламали свої політичні молочні зуби, вимагаючи зруйнувати демократичні сили у власній країні. І тільки хронічна аберація зору не дає їм чітко побачити, що в тій пустій боротьбі за владу, а не за принципи, вони вже давно стали політичними аутсайдерами у світі, у країні й навіть у своїй команді. Попри все, цього разу демократична команда сильніша, ніж будь-коли. Криза у Верховній Раді найближчими днями завершиться. Парламент перейде до плідної праці над новою Конституцією і до значимих для країни законів.
9. Якщо роботу Верховної Ради буде розблоковано, які з 12 законопроектів, внесених до парламенту з ініціативи президента, ви готові:
— однозначно підтримати;
— обговорити;
— категорично відкинути.
— У нас у політичному договорі про створення демократичної коаліції абсолютно чітко зафіксовано всі президентські законопроекти, які коаліція має прийняти одноголосно. Якщо їх буде винесено на розгляд парламенту, БЮТ дасть за всі законопроекти 156 голосів. Ми виконуємо свої обіцянки.
10. У разі проведення конституційної реформи, яка змінює характер і обсяг повноважень глави держави та Верховної Ради, чи вважаєте ви за можливе проведення дострокових президентських і парламентських виборів?
— Прийняття нової Конституції змінить усе. І задля досягнення чіткості та гармонії в устрої суспільства, українським політикам доведеться ще неодноразово вживати гіркі ліки демократії...
