З багатьох пунктів передвиборчої програми Юлії Тимошенко найбільший вплив на життя українців може мати пункт про скасування призову до армії. Тобто кожен рік Юлія буде звільняти 50 тисяч юнаків від річного «ув‘язнення», до якого їх «засудили» тільки за те, що вони українці. Звичайно, якщо цей пункт буде реалізовано, пише видавець КР Media Джед Санден на шпальтах газети Kyiv Post.
На жаль, ця пропозиція може зазнати фіаско на полі політичної боротьби. Блок НУ-НС стверджує, що скасування призову до армії обійдеться країні занадто дорого. Ще гіршим є заява Партії Регіонів про те, що це є змовою тих, хто намагається примусити Україну вступити до НАТО.
В той же час усі ці сили замовчують найважливішу причину, через яку Україна повинна відмовитися від примусового призову до армії. Як сказав видатний економіст та політичний діяч Мілтон Фрідман, «не має ніякого виправдання демократичному уряду, який практикує строкову службу у мирний час».
У своїй книзі «Капіталізм та свобода» він написав, що відповідно до законів вільного ринку у мирний час держава повинна наймати чоловіків на службу. Немає виправдання тому, коли не платиться будь-яка потрібна ціна для залучення необхідної кількості чоловіків до армії. Теперішня ситуація несправедлива та істотно обмежує свободу юнаків».
Все, що Фрідман писав про армію США 60-70 років, резонує з теперішньою ситуацією з призовом в Україні. Зараз призов до армії в Україні – це вагомий примусовий податок для найменш освічених громадян. Наші солдати строкової служби – це вихідці з незаможних родин з найменшими перспективами. Зверніть увагу, що ні Віктор Янукович – молодший, ні Андрій Ющенко не виконували військового обов‘язку. Можу закластися, що ви не знайдете жодного сина політичного діяча, який би пройшов військову службу. Що стосується Януковича молодшого, то від служби в армії його звільнила довідка про травму хребта, яку він нібито отримав у дитинстві. Дивно, що Янукович-молодший не згадав про свою жахливу травму, коли в резюме на сайті dovidka.com.ua назвав вейкбординг та футбол своїми найулюбленішими захопленнями.
Підкуп лікарів заради отримання довідки про звільнення від військової служби є розповсюдженою практикою в Україні серед громадян, які мають на це гроші. Але це не вихід для багатьох хлопців з бідних сімей, які, між іншим, складають кістяк українських Збройних Сил.
Тим часом, приклад президентського сина демонструє, що за наявності фінансових можливостей для навчання у ВУЗі з військовою кафедрою можна вийти звідти зі званням молодшого лейтенанта і вже не марширувати у звичайних військах.
Обидва способи ухиляння від служби в армії – перепустка у світ звільнення від примусової праці.
А найбідніші і менш освічені категорії населення не мають свободи вибору та змушені платити податки на свої і так невеликі заробітки, фактично працюючи задарма. Знову процитую Фрідмана: “Юнак змушений служити за $45 на тиждень, включаючи кошти на його утримання та уніформу, у той час, як існує безліч можливостей заробляти не служачи в армії $100 на тиждень. Можна сказати, що за цей період він сплачує прихований податок в розмірі $55”.
Звичайно це навіть не містить податок, який сплачує суспільство.
У той же час через три десятиріччя після переходу армії США на професійну основу служба стала однією з найкращих стартових позицій на шляху до успішної кар’єри для небагатих громадян. Змушуючи військових змагатися за юнаків у конкурентному середовищі, ми змушуємо їх пропонувати тренінги, можливості професійного зростання та справедливу платню. І навпаки, замість того щоб виконувати свою роботу під примусом протягом короткого часу, тисячі людей з невеликими можливостями бачать службу в армії як важливу сходинку у своїй кар‘єрі.
В України є шанс відкрити широкі можливості для малозабезпечених прошарків населення, зекономити гроші військового бюджету, значно покращити якість військової підготовки, дати поштовх для розвитку економіки і, найважливіше, звільнити громадян від примусової праці. Це схоже на ідею, яку зміг би підтримати кожний.
Джед Санден
Опубліковано 31 жовтня 2007 року
