15 жовтня Україна офіційно оприлюднила результати парламентських виборів. На відміну від виборів-2006, жодна політична сила не оскаржила результати. Не дивлячись на абсолютно протилежні чутки, 18 жовтня Партія регіонів згорнула своє наметове містечко, розташоване в центрі Києва, заявивши, що вони займуть свої 175 місць (у парламенті). Вони спростували чутки, що ініціюють нову політичну кризу методом, передбаченим Конституцією, - шляхом відмови 150 депутатів від мандатів.

Вибори знову продемонстрували, що українська регіональна відмінність, що висвітлюється зазвичай російськими і західними аналітиками як джерело нестабільності, - фактично є джерелом української демократичної сили. Регіональна відмінність зірвала спроби колишнього президента Леоніди Кучми встановити самодержавні партії влади під час виборів 1998 і 2002 рр.

Починаючи з ери Кучми, регіональна відмінність перешкодила встановленню монополії влади будь-якої політичної сили, що робить неможливою установку односторонньої автократії.

Головний переможець виборів - безперечно, Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) з другим результатом. БЮТ стабільно покращує свій результат від 7% в 2002, до 23% в 2006 і 31% у вересні 2007. БЮТ отримав на 1,5 мільйона голосів більше, ніж в 2006, і збільшив кількість місць у Верховній Раді з 129 до 156. Три чверті доданих голосів були віддані в центрі і на заході України, і одна чверть - в південно-східному регіоні.

З доданих 302 000 голосів за БЮТ в східно--південній Україні, одна шоста частина була з регіонів, що твердо належать Партії регіонів, - двох областей Донбасу, Автономної республіки Крим і портового міста Севастополя.

БЮТ виявився здатним перемогти в східній і південній Україні по семи причинам.

Для початку, у БЮТ була організована краща в Україні виборча кампанія. Як писали ВВС, у БЮТ - “один з кращих механізмів створення іміджу в Європі.”

По-друге, «Наша Україна» в східних регіонах України проводила фактично кампанію для БЮТ, замість їх власної політичної сили, тому що вони практично не сподівалися, що східні українські виборці підтримають «Нашу Україну».

По-третє, розчаровані виборці «Нашої України» і Партії регіонів перейшли до БЮТ.

По-четверте, серед всіх помаранчевих сил тільки у БЮТ можна прослідкувати послідовність дій, що не може не приваблювати виборців. Президент Віктор Ющенко і «Наша Україна» постійно коливалися між об'єднанням з БЮТ і з про-кучмівськими центристами (до 2004) або з Партією регіонів.

По-п'яте, виборцям БЮТ сподобалося відстоювання інтересів дрібного і середнього капіталу, а не крупних фінансових структур.

По-шосте, територіальний націоналізм БЮТ може завоювати голоси русофобів в Східній Україні, на відміну від етнокультурного націоналізму Ющенка і «Нашої України». БЮТ не вплутується у споконвічну риторику щодо української мови.

По-сьоме, БЮТ не торкається теми членства НАТО. БЮТ відсторонився від обговорення питання вступу до НАТО, яке не користується популярністю в Східній Україні. Стаття Тимошенко стосовно міжнародних відносин “Стримати Росію", що вийшла в травні-червні, в якій йде мова про місце України в системі євробезпеки, не піднімає питання НАТО.

Тільки одна ще політична сила, збільшила свій результат на виборах цього року - це Компартія (КПУ), яка плигнула з 3,5% до 5,3%. Інші ліві сили позбулися підтримки, особливо Прогресивна соціалістична партія і Соціалістична партія.

Новообраний парламент буде найменш лівим, починаючи з періоду після розпаду СРСР. Протягом 1990-х ліві контролювали понад 40% парламентських місць і уряду.

Кількість голосів за «Нашу Україну» зменшилися на 250 000, і її результати практично такі ж, як і в 2006. Результат в 14% - тільки на 4% менше, ніж Рух отримав в 1998, і на 10% менше, ніж «Наша Україна» отримала в 2002.

Після виборів представники «Нашої України - Народної самооборони» (НУНС) заявили, що помилковою дією їх передвиборчої кампанії було проведення президентом агітації за цю партію, у відмінності від 2006 року, коли він залишався відносно нейтральним. Низький результат НУНС продемонстрував те, що розчарування виборця в президентові перекочувало на ту політичну силу, що підтримує його. Як писав “Economist”після виборів-2007, “Те, що підтримка пана Ющенка зараз відносно слабка, відбиває не зміну настроїв, а його відмову слідувати обіцянкам, даним під час помаранчевої революції.”

Низькі показники НУНС означають, що ця сила не може служити єдиним партійним механізмом в майбутній президентській кампанії Ющенка. НУНС потрібно стати більш об'єднуючою силою.

Порівняно з 2006, НУНС втратив три області Галичини на користь БЮТ. НУНС переміг лише в Закарпатській області (порівняно з чотирма областями на виборах 2006).

Вибори-2007 також продемонстрували повернення до “нормальності" після двох років масової мобілізації помаранчевими і антипомаранчевими політичними силами впродовж 2004-2006 рр. Явка на вибори традиційно нижча в східній Україні, де громадянське суспільство слабкіше. Вибори-2007 показали явку в західному регіоні вищу, ніж в східному, що зіграло на користь БЮТ і проти Партії регіонів.

Партія регіонів збільшила кількість голосів на 2%, проте втратила 11 місць і понизила свій результат практично повсюдно. Партію регіонів приголомшила її близькість до втрати першого місця на виборах, оскільки БЮТ максимально наблизився до її результату. Партія регіонів же погіршила приріст симпатій з 10% минулого року до лише 2% в цьому.

Такий низький результат, продемонстрований Партією регіонів на виборах, пояснюється, по-перше тим, що американська PR-компанія Пола Манафорта не змогла розробити чіткої концепції з приводу того, як же слід проводити передвиборчу кампанію партії. По-друге, в період політичної паніки Партія регіонів не знайшла нічого нового, окрім як вдатися до старих тем на зразок статусу російської мови, членства в НАТО чи спробі мобілізації східно--українських виборців.

Вибори-2007 продемонстрували, що Україна має два політичні шляхи: БЮТ і Партія регіонів. Ющенко може перемогти вдруге на президентських виборах в 2009 тільки в альянсі з однією з цих партій.

Вибори-2007 будуть свого роду вододілом політичного життя України, повертаючи владу помаранчевим силам і прем'єрові Тимошенко. Демократичний відступ небажаний, але головне питання полягає в тому, чи буде Україна рухатися вперед негайно, або ж зволікатиме з реформами.

Тарас Кузьо

Переклад з англ. tymoshenko.com.ua

Опубліковано у вівторок, 23 жовтня, 2007