Редакційна стаття
13 липня 2006

Іще минулого літа прихильники українського Президента Віктора Ющенка називали цього всесвітньо відомого героя Помаранчевої революції "месією" країни. Сьогодні, лише через рік, Ющенко був розп’ятий своїми ворогами та зраджений одним зі своїх колишніх соратників, якого деякі з теперішніх протестувальників прозвали "Іудою".

Як же міг такий шанований лідер дійти до такого падіння популярності за такий короткий проміжок часу – навіть у такій нестабільній країні, як Україна?

Для початку, він віддалився від однієї зі своїх ключових соратниць у боротьбі за президентство: палкої фатальної жінки Юлії Тимошенко, яку він звільнив минулої осені. Передбачливий політичний лідер тримав би її близько і контролював.

Замість цього Ющенко обрав компанію вичерпаних політиків на зразок Романа Зварича, який також пішов з центральної сцени української політики минулого року після того, як його зловили на брехні про його освіту.

Зварич також був пліч о пліч з Ющенком, коли Помаранчева коаліція, парламент і будь-яка повага до цінностей Майдану, що ще могли залишитися, були збезчещені.

"Месія" мав би зрозуміти натяк, коли люди не проголосували, щоб вберегти його, на парламентських виборах, віддавши свою підтримку партії того, кого багато українців називають "злочинцями" – сучасними Барабасами.

Після цього між Президентом та хрестом залишився лише один крок, цю дорогу він, очевидно, обрав сам.

Чому Ющенко не діяв, як король королів (чи принаймні українців), коли його політичні опоненти кинули виклик суверенітету держави, поставивши під питання державну мову та права Києва проводити військові навчання?

Ті, хто кинули цей виклик, були слабкі – регіональні чиновники та купка радикалів – але ставки були високі, бо віру месії випробовував ніби сам диявол.

З цього моменту для Партії регіонів, яку так демонізували під час Помаранчевої революції Ющенко та його соратники, стало дуже легко підняти ставки ще вище.

Вони буквально захопили контроль над парламентом та оголосили про свої вимоги, а "месія" у той час намагався дистанціювати себе від всієї боротьби, так, ніби він стоїть вище цих земних справ.

Незважаючи на це, Ющенко зрештою пристав на вимогу "Регіонів" про свою участь у коаліційних переговорах, відмовився від коаліційної домовленості про пакетне голосування за спікера та прем’єра і допустив таємне парламентське голосування, яке зробило лідера соціалістів Олександра Мороза, того самого Іуду, парламентським спікером.

Знову і знову його соратники та послідовники намагалися переконати Ющенка відродити Помаранчеву коаліцію з Тимошенко (в якій більше від Жанни Д’Арк, ніж від Марії Магдалени) та Морозом.

Але Ющенко здавався або неспроможним прийняти рішення, або засліпленим своїм страхом перед більш харизматичною та сміливою Тимошенко.

6 липня, того доленосного вечора четверга, коли відбулося таємне голосування, може і не було тієї останньої вечері, але доля месії вже була визначена. Його вірний апостол Петро (Порошенко) не зміг його врятувати.

Але на цьому біблейська аналогія закінчується. Ющенко має бути Президентом, а не пророком, але в країні не було Конституційного суду чи функціонуючого парламенту протягом місяців.

Внаслідок боягузтва чи змови Ющенка політично розп’яли.

У той день, коли цей номер ішов у друк, Мороз та лідер "Регіонів" Віктор Янукович розповідали журналістам після зустрічі з Ющенком, що партія Президента "Наша Україна" точно до них приєднається.

Водночас Тимошенко оголосила по національному телебаченню, що вона ніколи не приєднається до коаліції її давніх ворогів, яких її партія в своєму прес-релізі назвала "кримінал-комуністами".

Вона говорила прямо, закликала людей боротися за цінності Майдану, заперечуючи призначення Мороза в суді та розбивши наметове містечко в Києві.

Ющенко був менш рішучим, сказавши журналістам, що його шанси об’єднатися з "Регіонами" та компанією є "мало оптимістичні", та вказав на порушення регламенту парламенту – це звучало менш натхненно, ніж можна було очікувати від месії.

Навіть деякі депутати з його партії допомагали блокувати парламент разом із Тимошенко та БЮТ. Інші, включаючи деяких соціалістів, вийшли зі своєї партії, протестуючи проти зради Мороза.

Пов’язане чи ні небажання Президента діяти з боягузтвом, змовою чи комплексом мученика, але Україні вкрай необхідний лідер. Якщо Ющенко нездатний врятувати самого себе, то чого має очікувати від нього нація?

Переклад з англійської: прес-служба БЮТ