В минулому році на долю Юлії Тимошенко випали серйозні випробування. Але ніщо не завадило їй проявити силу духу й увійти до трійки ведучих політиків країни.

До сьогоднішнього дня політичний лідер представлявся народу літнім і повненьким чоловіком, помірним у поглядах і обтяженим комуністичним минулим. Проривом у вищі ешелони політики Юлія Тимошенко зробила міні-революцію, порушивши гегемонію чоловіків. На цьому вона не зупинилася.

За рік з лишком Тимошенко зробила те, що виявилося не під силу українським політикам – кардинально змінила думку про себе в народі. Перед президентськими виборами її позитивний рейтинг складав близько10%, а негативний – 50%. А вже за півроку, будучи прем'єр-міністром, вона отримала нечуваний кредит довіри народу – 60%. Правда, після відставки уряду рейтинг Тимошенко значно впав, але він усе рівно дозволяє їй комфортно розташуватися між стовпами вітчизняної політики – Віктором Ющенко і Віктором Януковичем.

Тимошенко – політик найдраматичнішої долі. Торік мало хто переживав такі злети й падіння. Але лідер Батьківщини довела, що тримає удар, як ніхто інший. Із ситуації з відставкою з посади прем'єра вона вийшла переможницею і вивела Блок Юлії Тимошенко в трійку лідерів парламентської кампанії.

Свято "серця революції"

Початок 2005 року став для Тимошенко тріумфальним. Її виходи на публіку викликали такий самий захват, як і появи Ющенко, вона була сповнена планів і надій. Коли Тимошенко привселюдно заявила, що стане прем'єром, її очі блищали, а в голосі звучала впевненість. 

3 лютого, у самий головний для себе день, Тимошенко виглядала підкреслено строго: на руках ніяких прикрас, мінімум косметики на обличчі, і лише ажурна вставка на спині оригінального сірого плаття кидала виклик традиційному стилю. Вона хвилювалася, виступаючи перед депутатами з програмою уряду. Цей документ складався з 60 сторінок, і його розділи називалися Віра, Справедливість, Життя, Гармонія, Безпека і Світ. Програма майже не містила цифр і була такою незвичною для депутатських вух, що хтось її назвав "фантазіями привабливої жінки".

Проте програму прийняли, а кандидатуру Тимошенко затвердили  фантастичною кількістю голосів – 373. Нового прем'єра підтримали навіть фракції Партії регіонів і СДПУ(о). Депутат Віктор Пінчук виразив спільну думку опонентів Тимошенко сказавши, що вона – сильний менеджер, а саме призначення – прагматичний крок. І зненацька додав: "Я голосував за Тимошенко. Як дамі і прем'єрові я готовий подати руку. Але вона повинна першою подати її як дама".

Революційний Кабмін здавався єдиною командою. У той же день Тимошенко назвала прізвища міністрів, які за кілька місяців перетворилися на її недругів. "Уряд об'єднаний загальними цілями, – заперечував відсутність протиріч В'ячеслав Кириленко, тоді міністр праці і соціальної політики. – Він дієздатний до виборів 2006 року, і на триваліший термін".

Тимошенко очевидно вважала, що її єдність з Президентом – гарантія від будь-яких дисонансів у Кабінеті Міністрів. Коли Тимошенко слухала Ющенко, голова її ствердно кивала в такт ораторові. Це були сигнали повного взаєморозуміння. Пізніше вона заявить, що буде прем'єром при нинішньому Президенті два його терміни підряд – до 2015-го.

Своя лінія

Ідилія тривала недовго. За кілька місяців після призначення Тимошенко фактично протиставила себе лібералові Ющенко. За загальноприйнятою думкою, її Кабмін почав діяти неринковими методами. "Уряд Тимошенко знову повернувся до ручних методів керування економікою, – відзначає політолог Андрій Єрмолаєв. – Бюрократичний контроль ринків надовго запам'ятався вітчизняним і закордонним підприємцям".

Однак "авторитарна сутність" Тимошенко виявлялася у відповідь на кризи, що виникали одна за іншою – бензинова, м'ясна, цукрова. Чи були кризи наслідком змови проти уряду, прагненням імпортерів нажитися на ситуації, або стали результатом помилок Кабміну – чіткої відповіді немає. Хоча ознаки монопольної змови компаній Антимонопольний комітет знайшов на паливному ринку.

Кабінет Міністрів же боровся з кризами і ринковими, і соціалістичними методами: планував створення в регіонах мережі роздрібних точок для товарних інтервенцій, а також проведення аукціонів для реалізації товарів Держкомрезерву. Передбачалося знизити мита на імпорт м'яса і риби і ввести тимчасове обмеження на оптові ціни на м'ясо птиці.

Неоднозначною була війна Тимошенко з російськими нафтотрейдерами. У період посівної ті роздули ціни на паливо, і Кабмін тимчасово встановив верхню планку цін. У відповідь російські компанії притримали постачання нафти в Україну. Із заправок відразу зник бензин, ряди машин на вулицях столиці помітно порідшали. Уступати Тимошенко не збиралася, і невідомо, чим би все закінчилося, але здали нерви у Президента. Ющенко скасував рішення уряду і відсторонив прем'єра від впливу на ПЕК. Це була перша публічна сварка улюбленців Майдану.

Як гріх Тимошенко називають заклики до масової реприватизації, що насторожило інвесторів. Дійсно, на публіку були винесені списки з 30 і 3.000 підприємств, призначених до реприватизації. У захист Тимошенко можна сказати, що повернення державі незаконно проданих підприємств було одним з пріоритетів кандидата в президенти Ющенко. Прем'єр-міністр діяла в руслі політики старшого партнера.

Конфлікти в Кабінеті Міністрів теж ставлять в провину Тимошенко. Дійсно, вона увесь час пікірувалася з колегами в уряді, особливо з першим віце-прем'єром Анатолієм Кінахом. Але утримати Кабмін під своїм контролем не могла – 80% міністрів належали до інших команд, що суперничають з нею.

У результаті конфліктів Тимошенко усунули від впливу на цілі галузі економіки. У той самий час, на прес-конференціях вона не виявляла занепокоєння, стверджуючи, що уряд неухильно наближає Україну до процвітання. Хоча не можна було не помітити, що темпи економічного росту знижувалися, бізнес як і раніше знаходився в тіні, і похвалитися прем'єрові особливо було нічим.

"В цілому діяльність Тимошенко не була успішною, про це говорять економічні показники, – відзначає політолог Михайло Погребинський. – Але їй не дали карт-бланшу на власну політику. Оточення Президента впливало на економіку сильніше уряду, а думка прем'єра не враховувалася при кадрових рішеннях".

Між владою й опозицією

Холодна війна Тимошенко з оточенням Президента закінчилася 5 вересня, коли екс-держсекретар Олександр Зінченко звинуватив у корупції голову Ради національної безпеки й оборони Петра Порошенка, помічника Президента Олександра Третьякова і голову фракції Наша Україна Миколу Мартиненка. Відразу ж з'явилося припущення, що за виступом Зінченко стоїть Тимошенко.

Це був відкритий виклик, і Ющенко прийняв його. За три дні він відсторонив від роботи Третьякова, відправив у відставку Кабмін, Тимошенко, Порошенка й голову Держмитслужби Володимира Скомаровського.

Радикальні міри Президент виправдував необхідністю розвести два центри впливу. Він поскаржився, що місяцями "займався згладжуванням конфлікту між урядом і РНБО, РНБО і держсекретарем, урядом і Верховною Радою". Чим визнав, що неспроможний розібратися у причинах конфлікту.

Менш очевидною причиною відставки Тимошенко стало її прагнення використовувати прем'єрське крісло як плацдарм для виборів-2006. У вересні рейтинг прем'єр-міністра виявився більше рейтингу Президента, і той не міг не приревнувати народ до конкурентки. Під час святкування річниці революції 22 листопада, коли люди скандували "Тимошенко!", Ющенко прямо висловив образу: "Ну, коли ви закінчите, я продовжу!"

Розкол між Ющенко і Тимошенко полегшив життя обом. Колишнім партнерам більше не доводилося прикидатися, що вони – команда. Але як показав час, розкол і нашкодив їм. "Прихильники помаранчевих розділилися: частина залишилася з Тимошенко, частина – з Ющенко, – говорить соціолог Ірина Бекешкіна. – Проте догори пішов рейтинг Партії регіонів і особистий – Віктора Януковича".

Тактичний геній

Тимошенко стала не першим прем'єром, звільненим у тому числі і за роботу над іміджем. Вона перевершила навіть Євгенія Марчука, відправленого у відставку в 1996 році з подібним формулюванням. 

Експерти дають вищу оцінку лідерові БЮТ за вміння рекламувати себе. Не в останню чергу завдяки митецькому піару Тимошенко її блок входить у трійку лідерів кампанії-2006. "В Україні не було настільки яскравого суспільного діяча протягом 15 років, – вважає Погребинський. – Харизму Тимошенко і здатність демонструвати впевненість просто неймовірні. Народ сприймає усе, що вона говорить і робить за чисту монету, не намагаючись розібратися в істині".

Особливу увагу Тимошенко приділяє сімейним цінностям і аскетизму в побуті. Пам'ятаючи, про те, що її виборці – не мільйонери, вона дає інтерв'ю в орендованому непомітному особняку, святкує 45-річчя в однокімнатній квартирі в колі родини, влаштовує доньці досить скромне весілля.

У декларації за 2004 рік Тимошенко вказала всього 65,7 тис. грн. доходів. Але її ексклюзивні вбрання коштують набагато більше. На людях екс-прем'єр завжди прекрасно виглядає: вона підтягнута й енергійна.

Сьогодні Тимошенко вважається єдиним політиком, готовим протистояти олігархам, синім і помаранчевим. Цей хрестовий похід став частиною її ідеології, її місією. Їй навіть довелося виключити з парламентського списку БЮТ соратників, що претендують на титули олігархів – Олександра Волкова, Василя Хмельницького, Петра Димінського. Правда, там залишили колишнього президента Укравто Таріела Васадзе, банкірів Сергія й Олександра Буряків, а також депутата Богдана Губського. 

Крім блискучого піару, запорукою успіху Тимошенко є її сміливість і рішучість. Ще в школі у неї була така характеристика: "Відрізняється зухвалою вдачею". Тимошенко з тих, хто в стані стресу б'ється з жорстокістю, незважаючи на втрати. Політолог Віктор Небоженко якийсь час працював з лідером БЮТ. Він відзначає, що Тимошенко ніби  приємне протистояння з сильним супротивником. "Я спостерігав її в ситуаціях, коли, здавалося, виходу немає, – згадує він. – Тимошенко говорили: ми програли, потрібно йти на переговори. А вона йшла ва-банк. Серед українських політиків по силі духу їй рівних немає". 

Стиль Тимошенко – не планувати стратегію на тривалий термін. Вона вирішує проблеми негайно в міру їхньої появи. Впевненість, що граничить із самовпевненістю, призводить до стратегічних помилок. "Вона блискучий тактик, але не стратег, – вважає Небоженко. – Після відставки вона привселюдно оголосила, що стане прем'єром у 2006 році. Це було ефектно, але недалекоглядно – вона настроїла всіх проти себе. А варто було б говорити про створення коаліції і зайнятися пошуками партнерів".

А от з партнерами по коаліції в майбутньому парламенті у Тимошенко не складається. Конфліктність лідера БЮТ призвела до того, що її блок опинився в ізоляції. І навряд чи щось зміниться після парламентських виборів, коли встане питання про створення коаліції фракцій. Складно представити більшість з БЮТ і Нашою Україною в одній запряжці. Незважаючи на те, що прем'єр-міністр Юрій Єхануров висловив надію на створення такої коаліції, він відразу заявив про бажання стати прем'єром. А Тимошенко сама мітить на цю посаду, їй потрібен реванш за несправедливу, на її думку, відставку.

Швидше за все, помаранчеві лідери не зможуть перебороти амбіції. Поодинці ж більшість вони не створять. У такому випадку, Президент стане перед вибором: погодитися на умови Тимошенко, йти на змову з Партією регіонів або розпускати парламент. Союз з Януковичем для Ющенка означає остаточну деградацію в очах виборців. Тому можливо, Президент розпустить парламент у сподіванні, що взятий тайм-аут зіб'є рейтинг Тимошенко. І тоді лідер БЮТ знову опиниться в стані політичного ізгоя. Утім, їй до цієї ролі не звикати.

Переклад українською – tymoshenko.com.ua