Промова Юлії Тимошенко до студентської молоді у Києво-Могилянській Академії
www.kraina.org.ua
www.kadry.org.ua
www.democracy.com.ua
Влади міняються. Помаранчева революція засвідчила: змінити владу не складно. Якщо зібратися з духом, із зусиллями, зробити прорив – все можна поміняти. Але знову ж, як засвідчили після того всі події, головне питання для успішної роботи влади – це, безумовно, знати, що робити, і мати, з ким робити. Якщо ці два питання не вирішені – будь-яка революція ніколи не буде мати позитивних наслідків і ніколи не втілить ваші прагнення і надії в життя.
Саме ці два питання – що робити? з ким робити? – на мій погляд, і не були до кінця вирішені, коли формувалася нова влада після президентських виборів. І коли ми прийшли і подивилися вже як влада, я можу вам впевнено сказати: кадрового резерву – якісного, професійного, патріотичного, здатного поставити державні інтереси, інтереси країни вище, ніж свої, – в країні такого кадрового резерву не існує в принципі.
Так, прийшли, так, почали працювати – і знову не зникло питання корупції, і знову не зникло питання ефективних рішень і втілення їх у життя.
І зараз кожна політична сила, як і півтора роки тому, знову стоїть перед проблемою, кого брати на посади. І коли починаєш передивлятися – вся стара колода, до останнього бійця. Я думаю, що якщо б ми навіть щиро захотіли сьогодні буквально за тиждень передивитися, а де ті нові кадри, де ті нові люди, які здатні дати державі результат, то я можу вам сказати: таких людей жодна політична сила в повному обсязі й сьогодні не має.
Безумовно, починати потрібно з дитинства – дивитися, де там у дитячих садочках талановиті діти, піднімати їх, плекати й підносити через все життя аж до високих посад. Але у нас з вами часу на такі вірні, але тривалі речі просто не існує.
І тому наша команда півтора роки тому задалася таким питанням, і ми почали знаходити рішення: як скомпонувати команду, яка не поставить хабар вище за майбутнє України.
Сьогодні я приїхала до вас вже з готовим інтернет-ресурсом, який складається з трьох, на наш погляд, важливих частин.
Перша частина носить назву "Ідеальна країна" і має два завдання. Перше – це не в кулуарах, не в кабінетах, не відокремлено від суспільства сформувати по кожній галузі, по кожному напрямку ідею – як розбудовувати, формувати ту чи іншу частину нашого життя. А друге – під справжні реформи підібрати справжніх професіоналів. Знайти сьогодні якомога швидше людей, які відповідають усім вимогам високоякісних кадрів. Це, перш за все, професійність. На друге місце я ставлю любов до України. Вона для мене на першому місці, але враховуючи, що це міністри, вони мусять знати, що робити навіть з любов’ю до України. І третє – щоб ця людина була моральна, чиста настільки, щоб ніяка спокуса на неї не вплинула.
І ми вибудували механізм, як це зробити, який я і хотіла б сьогодні запропонувати вашій увазі. Він налагоджує постійну комунікацію між інтелектом нації і владою. І він ні за яких обставин не буде новою владою відкинутий убік, тому що саме владі він украй потрібен.
Як він функціонує? В першу чергу, будь-яка людина, яка має ідеї, яка має фах і яка має бажання, може зайти і подивитися, який перелік питань стоїть на обговоренні, до чого вона може докласти свої ідеї і свої пропозиції. Якщо в реєстрі немає того питання, яке цікавить її – людину, яка має інтелект, – то вона може додати в реєстр те питання, яке хоче обговорити.
Потім це питання в автоматичному режимі ставиться на загальне обговорення саме в інтернет-середовищі. І одне питання може зібрати і сто, і двісті, і тисячу людей, які мають свої бачення, свої напрацювання. Всі вони мають у стандартному режимі право поставити свої концепції на обговорення – причому на публічне, спільне обговорення.
І далі в процесі обговорення народжується певна аудиторія навколо одного питання. І коли ми побачимо, що людей достатньо для того, щоб винести певну оцінку тій чи іншій концепції, вона ставиться на рейтингове голосування. Не чиновник обирає, яка програма найкраща, не окремий урядовець визначає, чия ідея світліша, – а всі люди, які зацікавлені. Вони самі рейтингують ці концепції.
Та концепція, яка набирає найбільший рейтинг, вже єдина потрапляє на загальне обговорення. До неї можна щось додавати, можна змінювати, і все це не потребує будь-якого втручання, крім інтернет-обговорення між тими, хто зацікавлений в тому питанні.
Коли концепцію проголосували, ми отримуємо три продукти: перше – сама по собі концепція, друге – лідер, який створив цю концепцію і провів її через усі публічні обговорення, і третє – це команда найближчих однодумців, яка обговорювала і довела цю концепцію до більш-менш логічного завершення.
Таким чином, перше – ми маємо з вами кадрові пропозиції. До речі, від самої людини залежить, чи хоче вона потім потрапити у другу частину програми – власне, "Кадровий реєстр".
І друге – ми беремо цю концепцію вже безпосередньо у Верховну Раду або в уряд, обговорюємо, і ця концепція може лягти в основу будь-яких змін, законодавства, нормативних документів.
Ви запитаєте: добре, поговорили навколо концепції, а де гарантія, що ці люди, які дійсно перемогли у цих змаганнях, які дійсно визнані інтернет-аудиторією лідерами, де гарантія, що вони потраплять в органи влади? Тому що вчора, позавчора, рік тому, десять років тому на посади брали за гроші, на посади брали тих, хто може ділитися й приносити якийсь прибуток, і на посади досить часто брали й випадкових людей.
Я можу вам сказати, що гарантія в тому, що наша політична сила і я особисто зацікавлені не тільки створити той кадровий резерв, а якомога швидше залучити талановитих людей до того, щоб вони безпосередньо зайняли посади.
Чи вистачить сьогодні посад? 18000, якщо брати регіони і центр, – це ті посади, які потрібно щоб займали талановиті люди. 18000 – це колосальний ресурс, який може бути і зараз укомплектований і який може змінюватись потім безкінечно і режимі вдосконалення.
Ми хотіли б народити працездатний механізм, який не є категорично ніякою рекламною кампанією, який може стати невід’ємною частиною структури уряду – тобто у самій структурі секретаріату уряду створити команду, спеціальний департамент, який буде займатися формуванням кадрового резерву на основі цього ресурсу. І у Верховній Раді створити такий самий кадровий реєстр.
Чи легко це? Ні. Тому що потім, після того, як люди визначаться, що вони дійсно є фахівцями в тому чи іншому напрямку, нам потрібно все це винести в режим вже публічного обговорення за межами Інтернету. Ми готові будемо провести конкурси, круглі столи. Ми виведемо найкращих наших молодих професіоналів на телебачення, щоб їх побачила країна.
Ми просто знаємо, наскільки країна задихається від бездарності, сірості, кумовства, продажності. І якщо ми з вами не зробимо прорив у цьому напрямку, повірте мені, цей абсолютно негарний режим буде існувати ще десятки років. Тому що так влаштована політика і так влаштоване серце чиновника, що він завжди хоче бачити свою вигоду.
Але мені здається недостатньо мати тільки концепцію і кадровий резерв. Я думаю, що після революції, після всіх прекрасних подій не так все гарно і динамічно розвивалось, тому що влада пішла собі з Майдану вже владою, а суспільство залишилось саме по собі. Тобто не було побудовано того родства, тієї єдності, того загального середовища між владою та інтелектом нації. Просто розірвано начисто.
І я, наприклад, коли працювала на посаді прем’єр-міністра щоденно отримувала тисячі, тисячі і тисячі прекрасних пропозицій, талановитих, обґрунтованих. Але скажіть мені, будь ласка, людина одна може переварити вдень тисячу концепцій? Вона може зрозуміти яка з цих концепцій краще або гірше? І коли потім я приходила на зустріч, наприклад, з науковцями – вони кажуть: "Ну як же ж… Ми вам направили концепції, направили бачення – чому ви не реагуєте?". Та тому що неможливо відреагувати будь-якому міністру, будь-якій людині на тисячу концепцій вдень. Неможливо. І тому цей продукт, про який я зараз говорю, ця програма, яка вже живе (тобто якщо ви наберете її адресу – ви потрапите туди, куди потрібно), вона зможе допомогти долучитися до процесу обговорення всім, хто дійсно хоче цього. Тому я вважаю, що ця прірва колосальна між владою та інтелектом нації може сьогодні долатися тільки, якщо вся країна збереться для обговорення того, що її цікавить.
Наприклад, є сьогодні проблема почати новий бізнес. Як його почати? Ну давайте ми з вами побудуємо цю концепцію, давайте ми обговоримо всі проблемні питання і дамо на них відповіді. Є сьогодні проблема розвитку української мови. Скажіть будь ласка, один уряд новий, другий, третій, четвертий – чи достатньо він робить? Та безумовно ні. Тому що потрібно зібрати для цього всі світлі думки, які тількі є в нашому суспільстві. Цей продукт дає відповіді на такі речі.
Є ще одна складова важлива – це законодавчий процес. Я багато років працювала лідером фракції, я спостерігала зсередини, як працює парламент. В чому є проблема? По-перше, замкнута абсолютно територія 450 людей, частина з яких дійсно є високими професіоналами. Ну, я скажу вам так: 10% від загальної кількості тих, хто працює над законами, розуміють, що вони роблять, знають наслідки і можуть дійсно аналітично працювати. Далі йде величезний пласт лобістських законів, колосальний. Тобто кожний депутат бере на себе завдання створити законопроект під корпорацію, під персону, під установу – не має значення. 80% – це якраз законопроекти такого змісту. І залишається ще 10% на випадкові законопроекти – поїхав депутат в якісь район якоїсь області – подивися: так, проблема є. Приїхав і наваяв закон, який коштує приблизно там чверть бюджету України, вкинув, через тиждень за це проголосували. А чим фінансувати – взагалі навіть ніхто і не подумав про це.
За багато років роботи Верховної Ради вщент зруйновано цілісність законодавчої бази, вщент. Сьогодні, якщо ви будете порівнювати різні закони в одній площині правовій, ви побачите не просто протилежні речі – два закони, які повністю протилежно на одну й ту саму тему дивляться. Це хаос, розбалансованість, такого бути не може.
Тому перше питання – це якість законопроектів. Друге питання – це знову ж свіжий приплив тих законодавчих ініціатив, які потрібні не 450 депутатам, а потрібні суспільству. І саме тому третя частина (перші дві – це напрацювання концепції і створення кадрового резерву) носить назву "Електронна демократія" і стосується виключно законотворчої діяльності. Це значить, що наша фракція на базі цього інтернет-продукту готова започаткувати абсолютно відкриту роботу. І ми доведемо цю інформацію до кожної людини в суспільстві, яка готова цим користуватися.
Що це значить? Це значить, що людина, яка готова до цього професійно, може подати законопроект або змінити доповнення до законів чи будь-які інші законодавчі пропозиції. І ми як фракція отримуємо цей законопроект або пропозицію до будь-якого закону.
Як це буде обговорюватись і як працює "Електронна демократія"? Працює дуже просто –законопроект, який ви хочете запропонувати, потрапляє в систему і далі так само по розділам обговорюється всіма, хто має до цього зацікавленість. Крім того, там будуть всі законопроекти, які обговорюються сьогодні у Верховній Раді. І ми будемо відкриті – взяти будь-яку пропозицію і обговорити її з тими, хто немає доступу до Верховної Ради, а буде мати доступ до програми "Електронна демократія". І там, саме на цьому сайті, стосовно всіх законопроектів Верховної Ради буде йти постійне живе обговорення.
І ми будемо робити все для того, щоб на сайті "Електронна демократія" були сформовані й керівні кадри нашої "Електронної демократії", тобто практично електронний парламент. Ми будемо спонукати, щоб там народились і спікер, і його заступники, і керівники комітетів по напрямках, і найбільш активні депутати "Електронної демократії". І це також буде формувати кадровий резерв для наступних парламентських виборів, а сьогодні буде формувати кадровий резерв для секретаріатів комітетів.
До речі, наша політична сила має очолити 13 комітетів у Верховній Раді. Секретаріати всі – абсолютно з минулого. Там немає логіки, не має мислення – там просто є папір вправо, папір вліво, і на цьому все завершується. І тому піднімати тих людей, які на сайті "Електронна демократія" дійсно зайняли лідерські позиції, – це буде наша зацікавленість, а навіть не тих, хто заходить на цей сайт.
Я хочу, щоб ви твердо знали, що наша політична сила однією з головних стратегій нашої діяльності визначила формування потужної команди, яка рано чи пізно – або зразу, або поступово – може дійсно почати формувати достойну в Україні владу. Ми давно про це мріяли, але народилися ці програми тільки кілька місяців тому вже в завершеному абсолютно режимі.
Безумовно, це не досконалий продукт. І я переконана, що на перших парах можливо буде достатньо критичних зауважень, можливо, навіть буде скепсис по відношенню до цих продуктів. Але ми відкриті не тільки до пропозицій і концепцій, як реформувати наше життя, ми відкриті абсолютно для вдосконалення цього інтернет-ресурсу. Повністю. Я думаю, що ми зробимо навіть спеціальні групи з людей, які розуміють про що йдеться, для того, щоб можливо було довести до більш робочого стану ці програми, які сьогодні я вам презентую і які пропоную як прекрасну можливість для вашого долучення для влади.
Я думаю, що ми, можливо, почуємо критичні зауваження і не тільки цієї аудиторії, можливо, по всій країні буде багато критики. І це прекрасно. Тому що коли починається критика – ресурс починає жити. Якщо з’являється критика – то абсолютно очевидно, що це те нове, яке потребує обговорення і вдосконалення. І я дуже сподіваюсь, що в тому числі й моя персональна участь у роботі всіх цих інтернет-сайтів додасть просто додаткової ваги і розуміння, що це не просто проект, а це проект модулювання нашого майбутнього.
Я пам’ятаю, коли ми тільки почали ці програми створювати, мені задали питання: "Ну навіщо ви так називаєте ці програми – "Ідеальна країна"? Воно зразу відштовхує, воно якось віддає утопізмом, там ще чимось…" Я кажу вам, що мені дуже шкода, чесно шкода, що практично вже декілька поколінь не народжується красивих утопій у найкращому сенсі цього слова. Тому що утопія – це завжди мрія. І хоча б наполовину ці мрії здійснювалися, коли мета є світла, красива. І я думаю, що ті концепції, які ми можемо з вами народити разом, – це буде та частинка, якої не вистачає в політиці, у країні. Це – мета, яка одночасно є і прагматичною, і світлою.
Знаючи, що сьогодні у ваших стінах виховуються найкращі інтелекти нації, я це, перш за все, розповідаю вам. І я сподіваюсь на те, що ми з вами можемо потім створити єдину команду, для того щоб із цих пропозицій зробити абсолютно робочий інструмент для розбудови нашої країни, для розбудови нашого життя, для того, щоб більше ніколи ця влада, кожен раз коли приходить, просто не розчаровувала так масштабно людей.
Мені здається, що якщо ми трошечки ближче станемо один до одного – влада до суспільства, влада до кращих своїх синів і доньок – мені здається ніхто від цього не програє, а тільки всі ми виграємо.
