Юлія Тимошенко
Гроучо Маркс якось зробив знамените їдке зауваження про те, що не хотів би вступати до жодного клубу, що згоден прийняти його в ряди своїх членів. Але до сьогоднішньому Європейського Союзу це твердження немає потреби застосовувати. Союз зараз не хоче приймати нікого з тих, хто хотів би стати його членом, тому що країни, які бажають приєднатися, або занадто великі, або занадто бідні, або і те, й інше.
1 травня членами ЄС офіційно стають десять нових країн, з них вісім відносяться до Центральної Європи. Усі вони набагато бідніші, ніж середня країна ЄС. Очікується, що у 2007 році до Союзу приєднаються Болгарія, Румунія і, можливо, Хорватія. До кінця цього року ЄС повинен вирішити, чи починати переговори про членство з Туреччиною – країною не тільки великою і бідною, але й мусульманською. Якщо ЄС збирається обговорювати питання членства з Туреччиною, то, виходить, немає ніяких вагомих причин для того, щоб тримати за порогом нашу країну – Україну?
На сьогоднішній день, однак, ЄС вважає, що Україна повинна розглядатися в тому самому ключі, що й країни Північної Африки і Близького Сходу. Стратегія ЄС щодо "розширення Європи", щоправда, націлена на тісніші зв’язки з Україною і на надання нам більшого доступу на "єдиний ринок" ЄС. Однак Україна в ній не розглядається як кандидат на вступ до ЄС, принаймні, у доступному для огляду майбутньому.
Одна з причин цього полягає в тому, що ЄС не хоче вступати у конфлікт з Росією, що як і раніше розглядає нас як близького союзника, природного ділового партнера і як члена зростаючої зони російського економічного впливу. Дійсно, минулого тижня парламент України ратифікував договір, згідно з яким створюється Єдиний економічний простір з Росією. Але зона нібито вільної торгівлі виглядає швидше як рецепт для збагачення олігархів і придушення конкуренції, а не як засіб сприяння торгівлі.
Звичайно, Росія не буде задоволена, якщо ЄС спробує заманити до себе Україну. Але членство в ЄС не означає віддалення від Росії. Крім того, вилучаючи Україну з числа майбутніх членів, ЄС тим самим заохочуватиме імперські амбіції Росії. Це зменшить шанси на те, що Росія коли-небудь стане демократичною в повному розумінні слова, оскільки керувати імперією вона зможе, тільки будучи мілітаризованою державою.
Якщо люди рвуться вступити до клубу, виходить, це добрий клуб. Великий, як ніколи, Євросоюз, що включає Україну, став би політичним утворенням з величезним населенням, що сприяло б прагненню Союзу до перетворення в одну зі світових сил. Як доводить останній етап розширення, ЄС дуже ефективно впливає на форму управління й поведінку майбутніх членів. Приготування до вступу в ЄС стали для восьми колишніх комуністичних країн Центральної Європи серйозною мотивацією для того, аби законодавчо зміцнити чи відновити демократичні інститути і ринкову економіку.
Чимдалі Європа поширює свої закони і цінності, тим більше вона розширює зону мирного, демократичного і процвітаючого співіснування. Країна, яка готова до вступу в Євросоюз, – це країна, що готова прокладати собі шлях серед інших країн мирними засобами (якщо вона захоче це робити). Європі потрібні такі країни на її кордонах.
Дотепер дії Євросоюзу приводили до протилежних результатів. Наприклад, три роки тому українці перетинали кордон з Польщею шість мільйонів разів. Більшість з них складали дрібні торговці, що скуповують товари для перепродажу на батьківщині і сприяють тим самим розвитку економіки східної Польщі, найбіднішої частини цієї країни. Інші працювали в Польщі за невелику зарплату прибиральниками і робітниками на будівництвах.
Як проміжний захід по введенню правил прикордонного контролю і візових правил ЄС, Польща почала вимагати візи від громадян сусідніх країн. В результаті кількість людей, що перетинають польський кордон, швидко впала більш ніж на дві третини. Таким чином, новий кордон ЄС з Україною дає про себе знати найгіршим способом, який тільки можна собі уявити – нанесенням збитку бізнесу по обидва боки кордону.
Серед країн ЄС, очевидно, тільки Польща хоче, щоб Україна була процвітаючою, стабільною і доступною сусідньою державою, а не бідною і хитливою країною з ненадійною демократією і ще більш ненадійними атомними електростанціями. Польща стурбована, що з посиленням ізоляції України від Євросоюзу вона буде все більше відставати, як в економічному, так і в політичному плані.
Але інші країни, які входять сьогодні до ЄС, з фаталізмом і жахом дивляться на перспективу вступу України до Союзу, який без зупинку розширюється, і причин тому небагато. Першою неминуче виявляються гроші. ЄС перерозподіляє мільйони євро від багатих країн-членів на користь бідних, і чим більше бідних країн до нього вступає, тим більше претендентів з’являється на ці гроші.
Друга причина – імміграція. Один з фундаментальних принципів Євросоюзу полягає в тому, що переміщення з одних країн-членів до інших має бути вільним. Але антиімміграційні партії набирають вагу по всій Західній Європі; вони могли б придбати величезний політичний капітал на потенційному членстві України. Є також думка, що більший Євросоюз, можливо, просто не зможе функціонувати.
Вигадати схожі на правду заперечення проти членства України легко. Ми не є насправді європейцями, ми занадто бідні, ми занадто інші. Але Євросоюз із завидною сталістю відкидав ідею про вимогу мінімального рівня доходу для країн-членів. Його єдина серйозна економічна вимога – і з цим не посперечаєшся – полягає в тому, щоб країни-члени мали "функціонуючу ринкову економіку". А що до того, чи європейці ми, то я затверджую, що Бальзак ніколи б не задав такого питання у той час, коли жив у нашій країні.
Там, де межують Європа, Росія, Україна, Молдова і Білорусь, утворюється нині економічна прірва. Від того, що зараз зробить Євросоюз, аби здолати цю прірву, залежить, чи стануть ці країни на західний шлях або впадуть у застій. Мрія про Європу вільну і цілісну, від Атлантики до Уралу, все ще очікує свого здійснення.
Переклад англійською: Микола Жданович
Переклад українською: tymoshenko.com.ua
