Юлія Тимошенко
Полегшений подих Європи з приводу передбачуваного завершення суперечки між Росією та Україною про ціни на газ був почутий Києвом. Але врегулювання даної суперечки принесло більше питань, ніж відповідей. Віддаючи енергетичні ресурси України в руки тіньової компанії, пов'язаної з міжнародним криміналом, ця угода посіяла насіння нової і, можливо, більш небезпечної кризи.
У результаті, я вирішила заперечити дану угоду в суді. Нехай на публічному слуханні суддя з'ясує, хто саме виграє від цієї угоди.
Умови угоди, досягнутої між Україною і Російським державним газовим монополістом, компанією "Газпром", неприйнятні для нас, тому що енергетичне майбутнє України опинилося в руках компанії "РосУкрЕнерго", кримінальної виразки на тілі газової корпорації нашої країни. Компанія "РосУкрЕнерго" була заснована в останні місяці існування режиму нашого колишнього правителя Леоніда Кучми. Незважаючи на це, їй удалося взяти під контроль весь імпорт газу із Середньої Азії в Україну. За умовами угоди, що відбулася на цьому тижні, дана компанія повертає собі вищевказані права.
Як людина, яка працювала у газовій промисловості до приходу в політику, я знаю, що газова галузь у країнах колишнього Радянського Союзу пронизана корупцією. Під час мого перебування на посаді прем'єр-міністра, наш уряд намагався домогтися проведення розслідування по діяльності компанії "РосУкрЕнерго" з метою знайти її справжніх власників, з'ясувати, як їй удалося стати фактично монопольним імпортером газу із Середньої Азії, і довідатися, куди йшли її доходи. Тепер, коли я вже не входжу до складу уряду, дане розслідування поклали на поліцію. Енергетичні потреби України і, відповідно, безперебійність постачань енергоресурсів в іншу Європу, не можуть бути гарантовані доти, доки транзит газу знаходиться в руках компанії із сумнівною репутацією, власники якої невідомі.
Але питання, поставлені газовим скандалом між Україною і Росією, стосуються не тільки енергетичної безпеки України, але і її місця в Європі та і у світі в цілому. Як показав даний конфлікт, Україна змушена взяти на себе важливу роль у Європі. Україні варто вирішити, у якій частині Європи, і в якій якості їй варто знаходитися, як вона буде поєднувати вектори своїх відносин з Росією та Європейським Союзом, і на чому буде підкріплюватися її впевненість, необхідна для того, щоб відігравати значну роль на світовій арені.
Стверджувати, що Україна починає з чистого паперу, було б справжньою дурістю. Протягом декількох століть Україна була частиною спочатку Російської, а потім і Радянської імперії: це багато в чому вплинуло на бачення українцями своєї країни і її інтересів. Наприклад, українці часто соромляться заявити про особисті інтереси своєї країни відкрито, що і привело в даному конкретному випадку до підписання цієї угоди, яка ставить під загрозу енергетичне майбутнє нашої країни.
Як і в будь-якій іншій країні, відносини України зі світовим співтовариством визначаються чотирма взаємозалежними факторами: історією, патріотизмом, державними інтересами і географічним положенням. Кожний з даних факторів має особливий резонанс у нашій країні. Українці дійсно вважають себе громадянами нормальної, незалежної держави і хочуть, щоб до них ставилися відповідним чином. Однак це зовсім не означає того, що ми хочемо поховати свою історію й історичні зв'язки. Ми живемо в нормальній країні з ненормальною історією.
Інтереси України являють собою звичайний трикутник економічних, політичних і стратегічних пріоритетів: вільна торгівля і можливість відкритих ринкових відносин з усім миром; процвітаючі і демократичні сусіди; відсутність можливості стати потенційним полем бою у конфлікті між Росією і Заходом. Таким чином, нашою метою є демократична Україна, оточена процвітаючими сусідами-однодумцями зі сходу і заходу.
Ризик тиранії, безладдя і збройних конфліктів у межах так званого "пострадянського простору", безумовно, великий, тому Україні приходиться піклуватися про зниження своєї уразливості. Ентузіазм України з приводу вступу в Європейський Союз ґрунтується на надійності забезпечення безпеки всіх стан ЄС.
Звичайно, ми розуміємо, що навіть серед самих відданих прихильників нашої інтеграції в Європу не всі захочуть допомогти Україні вступити в ЄС незабаром. Але погроза безперебійності постачань газу в ЄС показала, що наші долі зв'язані. Європа повинна зіграти свою роль при перегляді Україною своїх історичних зв'язків з Росією, але її дії не повинні підривати незалежність України або якої-небудь іншої країни, що виникла після розвалу Радянського Союзу.
Передбачувана прокладка трубопроводу по дну Балтійського моря, по якому газ буде поставлятися з Росії прямо в Німеччину в обхід Польщі, України, прибалтійських країн і іншої Центральної Європи, становить визначену небезпеку, тому що може дозволити "Газпрому" урізати постачання газу в дані країни, не ставлячи під загрозу постачання більш вигідним західним партнерам. Це спосіб поновлення економічного тиску не тільки на Україну, але і на деяких членів ЄС, таких як Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія і три прибалтійські держави.
У широкому сенсі, нам потрібна безпека і стабільність, і Україна з цього шляху не згорне. Рішення України відмовитися від статусу ядерної держави, прийняте десять років тому, - яскравіший приклад добросусідських намірів і політичної зрілості нашої країни.
Не слід перебільшувати значення недавньої газової кризи. Об'єктивно кажучи, сьогодні безпека України як суверенної держави забезпечена краще, ніж коли-небудь. Але українці не почувають себе в повній безпеці.
Щоб справитися зі складною і заплутаною ситуацією, варто міркувати тверезо і діяти рішуче, а не укладати угоди, що віддають майбутнє України в руки тіньового бізнесу. Лише чітке формулювання і захист наших державних інтересів, що стосуються сьогоднішніх розбіжностей із приводу постачань газу, допоможуть Україні зайняти належну їй роль у сучасній Європі.
Переклад з англійської Микола Жданович
Переклад українською tymoshenko.com.ua
