20 травня 2006
Ендрю Біллен

Вона виглядає, як слов'янська Жанна д'Арк, і запевняє, що готова знову повести за собою свій народ. Юлія Тимошенко – жінка із найзнаменитішою косою у світі.

Є лише два питання, які люди дійсно хотіли б задати Юлії Тимошенко, так і не принесеній в жертву Жанні д’Арк Помаранчевої революції.

Перший: чи дійсно колишній прем’єр-міністр України, минулого вересня звільнена власним колишнім союзником, Президентом Ющенком, знову перебуває за крок від прем’єрського крісла? І другий: що це за зачіска така? Ну, тепер у зворотному порядку...

Під час революції в Україні в листопаді 2004 року, в ході якої корумпований, проросійськи налаштований Президент був змушений змиритися з тим, що його протеже не переміг на сфальсифікованих виборах і не посяде його місце, колись темна копиця волосся Тимошенко перетворилася у витвір мистецтва, золоту корону "а-ля принцеса Лейя", натхненну, безперечно, слов’янською іконографією.

"Це нічого не означає. Це всього лише зачіска", – заперечує вона. Але ж зачіска змінилася! "Нічого особливого не відбулося, – говорить вона через перекладача. – Жінкам властиво міняти колір волосся". Треба думати, вона подорожує по світу в компанії з професійним перукарем? "Ні! Я укладаю волосся сама. Це займає сім хвилин. Якби я найняла професіонала, мені довелося б виділяти для його роботи цілу зайву годину щоранку".

Чи допомагає приваблива зовнішність у її роботі? "О, ніщо не допомагає! – говорить вона. – Я щодня читаю газетні вирізки, і вони суцільно негативні: всі політики – чудовиська!" Ми зустрілися у лондонському "Савої". У своєму легкому жакеті, пошитому її улюбленим українським модельєром, вона нагадує балетну танцівницю, що відстала від решти трупи. Їй 45, але вона могла б зійти за 25-річну, хоча її рясний макіяж має непродуманий помаранчевий відтінок – колір тієї самої Помаранчевої революції, яку вона уособлює. До Лондона вона зивітала лише на 13 годин, поговорити з банкірами-інвесторами та Вільямом Хагом, міністром закордонних справ у тіньовому кабінеті, який, з огляду на його нещодавні позитивні висловлювання на адресу ліберальних демократів, цілком міг цікавитися її порадою щодо коаліційної політики. В Україні подібні питання або заплутані донезмоги, або їх немає.

На березневих парламентських виборах її партія, що скромно носить її ім’я, прийшла до фінішу другою – випередивши партію Ющенка, але поступившись десятьма пунктами партії, очолюваній Віктором Януковичем, що недовго залишався переможцем "підправлених" президентських перегонів 2004 року. Янукович, двічі судимий за грабіж, можливо, брав (або не брав) участь в отруєнні, що призвело в ході передвиборної кампанії до перетворення обличчя Віктора Ющенко "з принця – на жабу"; незважаючи на це, переговори між Тимошенко й Президентом, який відправив її у відставку, коли з її економічної стратегії зійшов увесь лиск, відбувалися на настільки підвищених тонах, що дехто навіть почав всерйоз побоюватися виникнення неприродного альянсу "Ющенко-Янукович".

І все ж таки, так, Тимошенко вірить, що їй призначено стати прем’єр-міністром. "Я знаю напевно, що "помаранчева" коаліція буде створена. Я знаю, що до кінця червня у нас з’явиться діючий уряд, і я впевнена, що політична команда, яку я очолюю, візьме провідні ролі в цьому уряді".

І вона вимагатиме для себе прем’єрської посади? "Не думаю, що нам потрібно буде будь-що вимагати, оскільки українські виборці продемонстрували, що вони покладають свої надії на нашу політичну силу і пов’язують майбутнє країни з моїм ім’ям".

Чи зможе вона працювати пліч-о-пліч з людиною, що відправила її у відставку? "Зі своєї останньої зустрічі з Президентом я зробила висновок, що ми обоє усвідомлюємо зроблені помилки і маємо намір не повторювати їх, щоб не зруйнувати наш союз".

Виходить, їй удалося перебороти гіркоту від звільнення? "У мене не було ні гіркоти, ні образи, тому що я не думаю, що відповідальний політик може керуватися подібними емоціями. Єдине, про що я шкодую, це про надані Помаранчевою революцією колосальні можливості, які так і не було використано".

Проте, вона наполягає на тому, що революція не завершилася крахом. "Мені здається, увесь світ і українці не врахували сили реакційних груп – опору системи. Забагато було оптимізму".

Але ж вона сама, чарівна на барикадах, вселяла в людей цей самий оптимізм! "Я дуже рада, що мій ідеалізм прийшовся людям до серця. Набагато гірше, коли люди заряджаються цинізмом".

Коли тисячі "помаранчевих" революціонерів вийшли на вулиці, саме Тимошенко наважилася увійти в президентську адміністрацію, щоб спокійно обговорити ситуацію із Президентом Кучмою. Деякі побоювалися, що вона не вийде відтіля. "Всі ми люди, ми теж боялися, але перед нами була поставлена мета, і ми змогли подолати у собі страх. До того ж я відчувала, що виконати завдання не зможе ніхто, крім мене".

Можливо, їй додали мужності ті шість тижнів, які вона провела в ув’язненні, кинута за ґрати режимом Кучми у 2001 році? "В будь-якому разі, цей спогад не злякав і не зупинив мене. Я була цілком впевнена в тому, що цей режим буде повалений".

Мені доводилося читати, що вона провела в розлуці з чоловіком 27 років. Чи не винувата в цьому політика? "Я теж чула про себе жахливі речі, але з чоловіком мене ніхто не розлучав! В українців є приказка, схожа на вислів Марка Твена: "Чутки про мою смерть дуже перебільшені".

Олександр "ненавидить політику", але надає дружині величезну підтримку, каже вона. Їхня мрія про навколосвітній круїз поки не збулася, хоча тепер, після років, проведених на посаді керівника енергетичної компанії, вона багата не менш, ніж кожен з тих олігархів, розібратися з якими вона обіцяла.

Рівну підтримку надавала їй мати, яка виховала Юлію сама, в скрутних умовах, а також донька Євгенія, яка нещодавно вийшла заміж за англійця Шона Карра, рок-музиканта.

Навіть отримавши освіту в Британії, 25-річна Євгенія вирішила повернутися в Україну, і група Карра, The Death Valley Screamers, їздила по країні з концертами напередодні виборів. Підтримуючи тим самим тещу? "Підтримуючи демократію", – поправляє вона. Чи виставить вона свою кандидатуру на президентських виборах 2009 року? "Якщо коаліція спрацює, на виборах я буду підтримувати кандидатуру Ющенка".

"Люди говорять мені часом: "Він може тебе підвести". Але для мене найважливіше – майбутнє України".

Це відповідь політика: погроза, замаскована під обіцянку. Коли ми розстаємося, наш фотограф захоплюється тим, як чудово виглядає в об’єктиві цей політик.

"В Америці, – зі знанням справи зітхає її політичний радник, – я міг би зробити її Президентом".

Переклад з англійської – tymoshenko.com.ua