Соглашение о создании Оппозиционного объединения демократических сил Украины

(на языке оригинала)

 

УГОДА

ПРО СТВОРЕННЯ
ОПОЗИЦІЙНОГО ОБ’ЄДНАННЯ
ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ
УКРАЇНИ

 

м. Київ, 2006 р.

 

 

ЗМІСТ

1) Декларація Опозиційного об’єднання демократичних сил України

2) Програма діяльності Опозиційного об’єднання демократичних сил України

3) Домовленності про спільну відповідальність Опозиційного об’єднання демократичних сил України

 

 

Частина І

ДЕКЛАРАЦІЯ
ОПОЗИЦІЙНОГО ОБ’ЄДНАННЯ
ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ
УКРАЇНИ

 

На парламентських виборах 2006 року український народ переважною більшістю голосів довірив владу демократичним силам і підтвердив вибір Україною свободи, європейського розвитку, демократичного шляху.

Однак внаслідок безвідповідальності та непослідовності окремих політиків, зради своїх виборців та задекларованих ідеалів, вибір громадян України було ревізовано і перевернуто з ніг на голову.

В результаті, у Верховній Раді з представників Партії регіонів, Соціалістичної та Комуністичної партій нечесним шляхом було сформовано коаліцію, яка фактично монополізувала законодавчу владу і розподілила посади в Кабінеті міністрів. Демократичні сили залишилися в меншості.

Ми переконані, що свідомий обман власних виборців, недалекоглядні політичні маневри окремих сил та їх лідерів, розмін програмних засад і принципів на крісла та фінансові ресурси несуть пряму загрозу національній безпеці України, демократичному розвитку суспільства, самому існуванню України як незалежної, держави. Як показали вже перші дії цієї коаліції, вона не тільки не в змозі побудувати в країні обіцяне заможне життя для людей, а навіть не ставить для себе таких завдань.

Бюджетний процес з тотальним згортанням соціальних програм, грабіжницькі тарифи від коаліційного уряду, незграбна і незрозуміла зовнішня політика та специфічні методи управління державою продемонстрували, що нова влада взяла курс на перегляд демократичних надбань України за останні 15 років. Окрім того, стало очевидним, що нова владна команда є непатріотичною і професійно непридатною.

Нас непокоїть те, що у Верховній Раді закріпилася диктатура більшості, яка ігнорує Конституцію, регламент, права опозиції, в країні на всю потужність реставруються корупційні схеми, в економіку повертаються тіньові механізми, свідомо руйнується інститут президентства, здаються національні інтереси, відновлюються політичні репресії проти інакомислячих, відбуваються політичні кадрові чистки у регіонах, поставлено під загрозу свободу слова. Фактично Україна повертається в минуле.

Категорії політичної моралі, честі та порядності проголошені новою владою поза законом.

Сьогодні, на 16 році незалежності України, на жаль, знову стало актуальним гасло "Вітчизна у небезпеці".

Ми, представники демократичних сил України, усвідомлюємо всю небезпеку, яка нависла сьогодні над країною і віддаємо собі звіт, що несемо пряму і безпосередню відповідальність за шляхи розвитку Української держави. Ми переконані, що нам під силу відновити справедливість та повернути державу на шлях прогресу і будівництва гідного життя, гарантувати європейський вектор руху для країни.

Ми беремо на себе зобов’язання відновити і втілити життя всі ідеали та цінності, які виплекав Майдан восени та взимку 2004 року: права людини, моральність влади, чесну політику, рівноправний діалог між владою і суспільством, прозорість рішень, ліквідацію корупції, справедливу соціальну політику.

Ми переконані, що цінності Майдану – це не ілюзії і не мрії. Це – готова програма для будь-якої політичної команди, що прагне мати повагу власних громадян. Ми заявляємо: нам під силу виконати цю програму.

Сьогодні ми, представники різних політичних сил, гуртуємося в опозиційне об’єднання демократичних сил.

Ми беремо під свій особистий захист кожну людину, кожну політичну силу чи громадську організацію, кожного підприємця, який став жертвою незаконних дій з боку влади. Діяльність опозиційного об’єднання демократичних сил це безупинний, безперервний процес захисту людей, очищення країни від авторитаризму, беззаконня та безправ’я.

В основі наших дій лежить не агресія, не прагнення реваншу і не жадоба влади. Ми будемо викривати помилки влади, критикувати її невірні рішення, не дозволяти реалізовувати асоціальні і антинародні проекти. Ми будемо пропонувати і втілювати альтернативні проекти соціально-економічного, духовного і культурного розвитку України.

Ми проголошуємо війну корупції та непрофесіоналізму. Ми разом будемо будувати таку країну і таку державу, яка займе гідне місце в серцях і душах всіх громадян України, незалежно від їх партійних симпатій, віри чи соціального статусу.

Ми впевнені, що шлях, який обрала Україна на Майдані є правильним і незворотнім!

Влада нікому не дається пожиттєво. Тому ми виступаємо і боремося за те, щоб опозиція в Україні завжди мала гідні права і можливість реального контролю за діями влади. Інакше кажучи, ми боремося також і за конституційні права сьогоднішньої влади, яка завтра стане опозицією.

Ми беремо на себе зобов’язання об’єднати політичні сили, що сповідують демократію навколо нашого опозиційного об’єднання і сформувати Всеукраїнський демократичний опозиційний рух.

 

. . . . . . . . . . . . Юлія ТИМОШЕНКО

. . . . . . . . . . . . Йосип ВІНСЬКИЙ

. . . . . . . . . . . . Віктор ПИНЗЕНИК

 

 

Частина ІІ 

ПРОГРАМА ДІЯЛЬНОСТІ
ОПОЗИЦІЙНОГО ОБ’ЄДНАННЯ
ДЕМОКРАТИЧНИХ СИЛ
УКРАЇНИ

 

І. ЛЮДИНА ТА ЇЇ РОЗВИТОК

"Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством" – цей принцип, закладений у Конституції України, має стати основним у визначенні гуманітарної стратегії розвитку України.

Гармонійний розвиток людини можливий за умови побудови громадянського суспільства, забезпечення свободи слова, культурно-духовних потреб, якісної освіти та науки, свободи віросповідання, сучасної медицини, безпечного довкілля, реалізації права на працю та гарантій соціального захисту.

1.1. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

Державна підтримка розвитку громадянського суспільства має передбачати:

• налагодження плідного діалогу між владою, неурядовими організаціями та громадянами;
• вчасне і публічне реагування державних органів влади на ініціативи та звернення громадськості.

Для реалізації зазначених пріоритетів учасники Опозиції зобов’язуються вдосконалити нормативно-правову базу діяльності громадських організацій, що передбачає схвалення законопроектів:

• "Про внесення змін до Закону України "Про об’єднання громадян";
• "Про відкритість та прозорість діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування";
• "Про соціальні послуги" (регламентація механізмів та умов надання послуг неприбутковими організаціями);
• "Про непідприємницькі неприбуткові організації";
• "Про громадський контроль".

Важливою складовою громадянського суспільства є забезпечення свободи слова та незалежності ЗМІ. З цією метою учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• розвиток та захист національного інформаційного простору;
• створення нормативно-правової бази для проведення реформи національної інформаційної сфери, демонополізації та роздержавлення засобів масової інформації, забезпечення прозорості стосунків власності у медіа-бізнесі, створення національної системи суспільного мовлення як інформаційного гаранта української демократії;
• запровадженням соціальних гарантій для журналістів цих ЗМІ;
• сприяння самоорганізації журналістського середовища;
• впровадження нормативно-правових вимог щодо укладання угод між власниками ЗМІ та журналістськими колективами щодо редакційної політики, а також щодо прозорості у структурі володіння ЗМІ шляхом оприлюднення інформації щодо їх власників;
• ухвалення нової редакції Закону України "Про інформацію" відповідно до стандартів Ради Європи.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити формування та реалізацію єдиної державної гендерної політики шляхом:

• адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері гендерної рівності, в тому числі шляхом запровадження гендерно-правової експертизи чинного законодавства та проектів нормативно-правових документів;
• здійснення контролю за дотриманням гендерної рівності при вирішенні кадрових питань у центральних та місцевих органах виконавчої влади;
• залучення об’єднань громадян та інших складових громадянського суспільства до всіх процесів реформування та творення політики рівних можливостей;
• здійснення інформаційно-просвітницької роботи щодо ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі;
• прийняття Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006–2010 роки.

1.2. ЯКІСНА ТА СУЧАСНА ОСВІТА

Діти дошкільного віку мають бути охоплені різними формами дошкільної освіти. Дошкільна освіта має забезпечувати кожній дитині, що йде до школи, початок вивчення української та рідної мови, знайомство з українськими традиціями й народною творчістю.

Держава має забезпечити рівний доступ до якісної середньої освіти. Це передбачає:

• гарантування освітянам заробітної платні, не нижчої від середньої по промисловості;
• цільову підтримку сільських шкіл, реалізацію у повному обсязі програм "Вчитель", "Шкільний автобус";
• активізацію процес комплектації шкіл комп’ютерною технікою та підключення усіх шкіл до мережі Інтернет;
• осучаснення навчальних програм та їх українознавчого наповнення;
• оновлення навчально-методичного забезпечення навчальних закладів і сприяння розвитку вітчизняних підприємств, що виробляють вітчизняну продукцію;
• вдосконалення об’єктивної системи оцінювання знань школярів за допомогою незалежних центрів тестування.

Реформування системи закладів вищої освіти відбуватиметься шляхом:

• формування державного замовлення відповідно до потреб суспільства та забезпечення його фінансування з бюджету;
• розширення автономії вищих навчальних закладів та демократизації їхнього внутрішнього життя, в т.ч. шляхом підвищення ролі наукових рад, обмеження часу перебування ректорів на посадах двома термінами поспіль, посилення ролі студентського самоврядування;
• адаптації української вищої школи до європейських стандартів (Болонський процес) зі збереженням кращих набутків національної освіти, забезпечення сумісності навчальних курсів у різних вузах як у межах України, так і з іншими країнами Європи;
• створення умов для міжнародного обміну студентами та викладачами на взаємній основі;
• посилення державного контролю за якістю освітнього процесу, позбавлення ліцензій тих ВНЗ, де цей процес не відповідає встановленим стандартам;
• забезпечення пріоритетного права на отримання вищої освіти за бюджетні кошти обдарованим дітям із малозабезпечених родин;
• нормативно-методичне забезпечення засад фінансування видатків на отримання освіти.

Окремим напрямком освітньої та інформаційної політики держави має стати подолання вузькорегіональних підходів до загальнодержавних проблем, формування і поширення на всій території країни єдиної системи оцінок і бачень стратегічних напрямків розвитку держави та суспільства. Важливим завданням є, зокрема, уніфікація підручників з гуманітарних дисциплін та програм їх викладання в усіх освітніх закладах.

З метою виконання вищевикладених завдань учасники Опозиції зобов’язуються, зокрема, внести відповідні зміни до Законів України: "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", запровадити незалежне тестування всіх випускників шкіл замість випускних іспитів у школах і вступних іспитів у ВНЗ.

1.3. ЕФЕКТИВНА НАУКА

З метою підвищення ролі науки у розвитку сучасного суспільства учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри (зокрема, шляхом створення нових компактних наукових підрозділів та інститутів із широким залученням студентів до наукових досліджень);
• зближення академічної та університетської науки шляхом створення спільних наукових та освітніх підрозділів у рамках єдиної загальнодержавної програми;
• оптимізацію співвідношення між державним фінансуванням фундаментальних і прикладних досліджень та вдосконалення механізмів такого фінансування на основі державних пріоритетів та експертних висновків наукового середовища;
• перехід до фінансування науково-технологічних розробок переважно на основі відкритого конкурсу та забезпечення обсягів фінансування у відповідності до Закону України "Про науково-технічну діяльність";
• неперервність зв’язку в ланцюгу фундаментальні дослідження – прикладні дослідження – науково-технологічні розробки – інноваційне виробництво;
• самоврядність наукових установ та підрозділів, підвищення ролі вчених рад, перехід до реальної виборності керівників наукових установ та обмеження часу їх перебування на посадах двома термінами поспіль, формування партнерської моделі взаємовідносин між державою і науковим середовищем;
• подальшу інтеграцію українських учених у міжнародний науковий процес шляхом активного включення України до міжнародних наукових програм (в тому числі – на рівні Європейського Союзу), посилення інформаційного забезпечення національних наукових центрів, зняття наявних бюрократичних перешкод;
• підвищення соціального статусу науковця;
• удосконалення системи захисту прав інтелектуальної власності;
• ухвалення законів України "Про наукові асоціації й товариства", "Про автономні (наукові) університети", а також нових редакцій Законів України "Про науково-технічну діяльність", "Про особливий режим діяльності технопарків".

1.4. КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК СУСПІЛЬСТВА

Розбудова національного культурного простору – основа суспільної злагоди та порозуміння громадян України. Вона неможлива без відродження духовних цінностей українського народу, захисту та примноження його культурних здобутків. Турбота про досягнення зазначених цілей має стати одним з основних обов’язків держави.

З метою створення цілісного національного мовно-культурного простору, який ґрунтується на утвердженні української мови у всіх сферах суспільного життя, учасники Опозиції зобов’язуються:

• ухвалити Концепцію державної мовної політики і нову редакцію Закону "Про мови", що базуватимуться на конституційному положенні про забезпечення повноцінного функціонування державної мови на всій території України і в усіх сферах суспільного життя, передбачаючи водночас вільний розвиток російської та інших мов національних меншин України;
• привести Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" (8002-IV, 15 травня 2003 р.) у відповідність з метою і об'єктом Хартії шляхом внесення в існуючий Закон змін і доповнень.

Збереження та актуалізація національної культурної спадщини має передбачати створення належної нормативно-правової бази та відповідне матеріально-технічне забезпечення. Для досягнення цієї мети учасники Опозиції зобов’язуються:

• ухвалити Закони України: "Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про охорону культурної спадщини"", "Про ратифікацію Європейської Конвенції “Про охорону архітектурної спадщини"";
• здійснити комплекс заходів із вдосконалення та розвитку існуючої системи національних виставкових центрів та галерей (до кінця 2009 р.);
• вдосконалити існуючу мережу бібліотек та музеїв у відповідності до європейських стандартів шляхом ухвалення законопроектів "Про внесення змін до Закону України “Про бібліотеки і бібліотечну справу"", "Про внесення змін до Закону України “Про музеї та музейну справу"";
• створити Державний реєстр національного культурного надбання та Державного реєстру нерухомих пам’яток України;
• реалізувати цільові державні програми з підготовки, виготовлення та розповсюдження друкованої, електронної, аудіовізуальної інформації про культурні цінності України українською та іноземними мовами;
• розробити та реалізувати Державну програму популяризації національної культурної спадщини серед учнівської та студентської молоді, Державну програму збереження та використання замків України, Державну програму реставрації та розвитку національних історико-культурних заповідників;
• сприяти залученню благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом надання податкових пільг через розробку та ухвалення законопроектів "Про культуру", "Про меценатство" та внесення відповідних змін до податкового законодавства та Бюджетного кодексу.

Державний захист національної культурної індустрії має спрямовуватись, в першу чергу, на підтримку вітчизняного книговидання, кінематографії та анімації. Для досягнення цієї мети учасники Опозиції зобов’язуються:

• сприяти розвитку попиту на вітчизняні культурні продукти;
• створити систему податкових та інвестиційних стимулів для розвитку українського кінематографу та книговидання, а також систему державних грантів видавництвам для фінансової підтримки україномовних проектів;
• забезпечити виконання Указу Президента України "Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи";
• ухвалити Закон України "Про внесення змін до деяких законів України (щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняної кінематографії)";
• створити сприятливі умови для розвитку вітчизняного кіновиробництва.

Розбудова партнерських стосунків між державою та релігійними організаціями має на меті убезпечити українське суспільство від розпалювання міжконфесійної ворожнечі. Для досягнення цієї мети учасники Опозиції зобов’язуються:

• впроваджувати ефективні правові механізми регламентації суспільно-релігійних та державно-церковних відносин;
• розробити та ухвалити нову редакцію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";
• вдосконалити правила повернення релігійним організаціям церковного майна.

Інтеграція української культури у глобальні культурні процеси полегшить доступ українців до надбань світової культури та дозволить гідно представляти вітчизняну культуру на міжнародному рівні. Для досягнення цієї мети учасники Опозиції зобов’язуються:

• створити систему державної підтримки для видавництв, що здійснюють проекти з перекладу світової літературної та наукової класики на українську мову;
• посилити участь у програмах двостороннього культурного співробітництва із зарубіжними країнами, культурних програмах міжнародних організацій;
• стимулювати участь українських митців у провідних світових мистецьких форумах;
• забезпечити діяльність культурно-інформаційних центрів України у складі закордонних дипломатичних представництв;
• підтримувати на належному рівні зв’язки з українськими громадами за кордоном.

Відповідно до визначених у Законі України "Про Концепцію державної політики в галузі культури на 2005–2007 рр." (від 3 березня 2005 р.) пріоритетів оновлення державної політики у сфері культури здійснюватиметься за такими напрямами:

• розробка довгострокової програми культурного розвитку України на загальнодержавному та регіональному рівнях з метою забезпечення умов для самовідтворення і послідовного культурного розвитку;
• розробка і впровадження державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, а також їх фінансового забезпечення в розрахунку на душу населення;
• впровадження виконання певних функцій шляхом бюджетного фінансування мережі закладів та установ культури до розробки, підтримки і реалізації цільових культурно-мистецьких програм і проектів:
  - формування та здійснення видатків державного та місцевих бюджетів у сфері культури переважно на основі програмно-цільового методу;
  - використання процедур відкритого конкурсу при визначенні виконавців державних культурно-мистецьких програм і проектів;
  - встановлення механізму бюджетних дотацій на здійснення того чи іншого культурно-мистецького проекту закладами, установами та організаціями культури, що залучили благодійну допомогу, спонсорські чи меценатські кошти на реалізацію такого проекту (механізм доповнювальних грантів);
  - державна підтримка у залученні благодійної допомоги, меценатських та спонсорських коштів шляхом податкового, митного та інших видів регулювання, за допомогою створення системи державного визнання і відзначення благодійників, меценатів та спонсорів.

1.5. ЯКІСНА І ДОСТУПНА ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я

Пріоритетом у діяльності державної влади на всіх рівнях мають стати забезпечення якісної і доступної медичної допомоги, динамічний розвиток системи охорони здоров’я з орієнтацією на попередження захворювань, здоровий стиль життя населення і покращення демографічної ситуації.

Учасники Опозиції беруть на себе зобов’язання:

• структурну реорганізацію системи медичного забезпечення з першочерговим розвитком первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) лікарської практики;
• впровадження обов’язкового медичного страхування із збереженням та поліпшенням переліку гарантованих державою безоплатних медичних послуг;
• удосконалення системи профілактичних медичних оглядів населення (диспансеризація);
• розвиток сільської медицини шляхом запровадження програми "Сільський лікар";
• забезпечення правових механізмів діяльності інституту сімейного лікаря;
• впровадження дієвого механізму контролю за виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою фармацевтичної продукції, а також контролю якості лікарських засобів при їх ввезенні на територію України, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної фармацевтичної продукції;
• впровадження ефективних економічних механізмів європейського зразка для зниження рівня споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
• перехід до розподілу коштів за принципом оплати наданих послуг, а не за принципом утримання медичних закладів;
• підвищення ефективності використання ресурсів системи охорони здоров’я;
• ліквідацію перешкод у розвитку конкуренції між різними постачальниками послуг з охорони здоров’я, незалежно від форм власності, а також запровадження контрактних відносин між замовником послуг (державою) та їх постачальниками (закладами охорони здоров’я різних форм власності);
• проведення раціональної фармацевтичної політики;
• формування системи управління і контролю якості медичної допомоги;
• створення в місцевих органах самоврядування відділів (управлінь) охорони здоров’я та формування громадських рад з питань охорони здоров’я;
• створення Національних центрів (Національний онкологічний центр, Національний центр охорони здоров’я матері та дитини, Національний центр боротьби з ВІЛ/інфекцією/СНІДом та наркоманією, Національний центр боротьби з туберкульозом, Національний центр кардіології і кардіохірургії в тому числі дитячої), які будуть відповідальними за розробку та супровід відповідних національних програм;
• розробити єдину програму підготовки фахівців з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу та затвердити національні показники моніторингу і оцінки з питань профілактики наркоманії та ВІЛ/СНІДу;
• залучення інвестицій в охорону здоров’я та створення умов для розширення приватної медичної практики;
• вдосконалення організації роботи державної санітарно-епідемічної служби;
• забезпечення ефективної кадрової політики і визначення обґрунтованої потреби держави в підготовці спеціалістів для галузі за європейськими стандартами;
• аналіз виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров’я нації на 2002-2011 рр." для її вдосконалення, моніторингу і оцінки результатів на основі чітких індикаторів;
• запровадження державного замовлення на наукові дослідження в галузі охорони громадського здоров’я для визначення основних чинників впливу на здоров’я населення.

З метою забезпечення реформування системи охорони здоров’я учасники Опозиції беруть на себе зобов’язання:

• привести законодавство України з питань охорони здоров’я у відповідність до європейських норм права;
• внести зміни до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я", Бюджетного кодексу України відповідно до вимог Конституції України;
• ухвалити Закони України: "Про організацію медичної допомоги та заклади охорони здоров’я", "Про Колегію лікарів України", "Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування", "Про ратифікацію Міжнародної конвенції з обмеження тютюнопаління", "Про ратифікацію Конвенції 102 Міжнародної Організації Праці про мінімальні норми соціального забезпечення", "Про ратифікацію Конвенції 130 Міжнародної Організації Праці про медичну допомогу та допомогу у випадку хвороби", "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", "Про ратифікацію Європейського кодексу соціального забезпечення";
• визначити на законодавчому рівні механізми захисту прав пацієнтів, у т.ч. права на інформацію про методи їх лікування.

1.6. ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

У сфері фізичної культури і спорту учасники Опозиції беруть на себе зобов’язання:

• затвердити Державну програму розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2006–2010 рр.;
• забезпечити доступність для широких верств населення занять масовим спортом шляхом розвитку інфраструктури фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи за місцем навчання, роботи, проживання та відпочинку громадян;
• удосконалити систему дитячо-юнацького та резервного спорту, забезпечити належний рівень її ресурсного забезпечення;
• підвищити ефективність відбору та централізованої підготовки спортсменів національних збірних команд України відповідно до міжнародних стандартів, сформувати мережу національних, регіональних та інших центрів олімпійської підготовки, сприяти олімпійському руху;
• створювати належні умови для фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, розвитку параолімпійського та дефолімпійського руху;
• забезпечити розвиток мережі спортивних шкіл і спортивних клубів;
• надавати всебічну допомогу всеукраїнським громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості;
• встановити та неухильно дотримуватися соціальних нормативів забезпеченості населення спортивними спорудами;
• розробити типові проекти будівництва спортивних комплексів, фітнес-центрів, плавальних басейнів, льодових та інших спортивних майданчиків із застосуванням сучасних технологій, організувати виробництво модульних спортивних споруд для занять масовим спортом;
• запровадити механізм виділення з державного бюджету на конкурсних засадах грантів для проведення науково-дослідних робіт з актуальних проблем розвитку фізичної культури і спорту;
• збільшити обсяги видатків з бюджетів усіх рівнів та позабюджетного фінансування сфери фізичної культури і спорту, в тому числі через законодавче забезпечення залучення частини прибутків вітчизняних виробників алкогольної та тютюнової продукції, ігорного бізнесу та спортивної лотереї;
• розробити та прийняти законопроект про нову редакцію Закону України "Про фізичну культуру і спорт".

1.7. ЧИСТЕ ТА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ

Україні необхідно вдосконалити національну екологічну політику. Її ефективне впровадження забезпечить конституційні права громадян на безпечне навколишнє середовище. Для цього учасники Опозиції зобов’язуються:

• запровадити контроль за дотриманням екологічних нормативів та посилити відповідальність за їх порушення;
• гармонізувати вітчизняні технічні та екологічні стандарти з міжнародними аналогами, запровадити екологічне маркування вітчизняних товарів;
• розробити та реалізувати державну програму очищення території України від небезпечних відходів;
• створити регіональну систему екологічного страхування та аудиту з метою акумулювання коштів на екологічну санацію територій;
• підвищити рівень захисту населення від природних і техногенних аварій і катастроф;
• розробити й затвердити державну програму "Якісна питна вода", що передбачатиме, зокрема, встановлення обґрунтованих стандартів якості питної води та забезпечення водою належної якості всього населення України;
• залучити громадськість до перевірки ефективності заходів щодо розвитку системи екологічної безпеки в Україні;
• модернізувати систему радіаційної безпеки в зоні відчуження та завершити будівництво об’єкту "Укриття" на Чорнобильській АЕС;
• активізувати політику збереження й захисту природної спадщини, а також започаткувати процес відродження природних ландшафтів;
• регламентувати права та обов’язки центральних і місцевих органів влади щодо природоохоронної діяльності та розмежувати функції контролюючих органів.

1.8. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Змістом соціальної політики в Україні має стати докорінна перебудова системи соціального захисту населення, забезпечення належного, передбаченого законодавством фінансування соціальних програм. Соціальні стандарти повинні відповідати потребам гідного життя людини та гарантуватися державою для кожного громадянина, незалежно від місця його проживання.

Необхідно завершити створення єдиного реєстру отримувачів соціальних пільг і забезпечити поступовий перехід до їх адресного надання. Перелік категорій отримувачів пільг за професійною ознакою має бути скорочений при умові, що скорочення пільг буде супроводжуватися адекватним підвищенням доходів населення.

Соціальна політика держави має бути чесною. Слід припинити практику ухвалення законів, які встановлюють пільги чи соціальні виплати, не забезпечені можливостями державного бюджету.

Система соціального страхування має бути реформована, у т.ч. через схвалення в 2006 р. Закону "Про загальний єдиний соціальний внесок", перерозподіл у подальшому загального єдиного соціального внеску між роботодавцями та найманими працівниками, поступове зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, зменшення числа фондів соціального страхування, відмову від витрачання коштів соціального страхування на виплати не страхового характеру.

З метою поліпшення соціального захисту дітей, розв’язання проблем дитячої бездоглядності і безпритульності, створення належних умов для здорового розвитку дітей, реалізації їх прав та досягнення конкретних результатів в інтересах дітей України учасники Опозиції беруть на себе зобов’язання:

• удосконалити законодавчо-нормативну базу з питань соціального захисту дітей шляхом ухвалення Закону України "Про загальнодержавну програму "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на 2006–2016 рр.";
• внести зміни до Сімейного Кодексу України в частині захисту права дитини на виховання у сім’ї, забезпечення дітей правом знати своїх батьків та мати їх догляд, захисту права дитини на виховання у біологічній сім’ї (профілактика відмов батьків від новонароджених дітей);
• ухвалити Закон України "Про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення";
• ухвалити Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо органів і служб у справах неповнолітніх та соціальних установ для неповнолітніх";
• провести інвентаризацію дитячих закладів незалежно від підпорядкування та форм власності: медичних, лікувальних, позашкільних, дошкільних, соціального захисту, культури та мистецтв, оздоровчих тощо з метою вивчення їх технічного стану та виконання функцій по обслуговуванню дітей;
• розробити і впровадити Національну програму попередження йодного дефіциту серед населення України на 2006–2010 рр., в якій стратегією масової профілактики є вживання йодованої солі;
• забезпечити доступність дітей-інвалідів до закладів соціальної інфраструктури, культури, освіти та до спеціальних закладів, які надають соціальні послуги;
• розробити систему соціальної та матеріальної підтримки сімей, які всиновлюють дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
• збільшити виплати до двох прожиткових мінімумів сім`ям, які виховують дітей під опікою;
• посилити державну підтримку щодо розвитку сімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
• запровадити механізм реалізації батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу права на працевлаштування, відпустку та пенсійне забезпечення;
• передбачити під час підготовки проектів Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." та наступні роки видатки на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, незалежно від форми їх влаштування, на рівні, не нижчому за двократний розмір встановленого прожиткового мінімуму;
• забезпечити розробку Програми реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачивши створення нового типу закладів для таких дітей, наближених до сімейних форм виховання та з навчанням в загальноосвітніх школах (протягом трьох років реорганізувати третину існуючих шкіл-інтернатів та дитячих будинків у заклади нового типу; за рахунок розвитку прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, повернення дітей до біологічних сімей, які пройшли процес соціальної реабілітації, суттєво зменшити потребу дітей в інтернатному вихованні);
• реорганізувати систему притулків для неповнолітніх у центри соціально-психологічної реабілітації дітей, передбачивши фінансування Центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з Державного бюджету.

Одним із головних пріоритетів держави у сфері сімейної та демографічної політики має стати подолання демографічної кризи, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінна якісна зміна ціннісних пріоритетів, відтворення населення через створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім’ї.

З цією метою учасники Опозиції беруть на себе зобов’язання забезпечити:

• прийняття Стратегії демографічного розвитку на 2006–2015 рр. та Державної програми підтримки сім’ї у 2006–2010 рр.;
• законодавчо запровадити допомогу при народженні другої дитини – 15 тис. грн., третьої – 25 тис. грн. не пізніше 2008 р.;
• соціальний та правовий захист материнства і батьківства;
• запровадження механізмів формування сімейних орієнтацій населення на підвищення престижу сім’ї, в тому числі економічну підтримку сім’ї з використанням важелів податкової та кредитної політики;
• щорічно збільшувати видатки Державного бюджету України на фінансування житлового будівництва для молодих сімей (першочергово багатодітних), а також обсягів кредитів, що надаються молодим сім’ям для будівництва або придбання житла;
• розробку механізмів залучення позабюджетних коштів (додатково до бюджетного фінансування) для забезпечення багатодітних сімей житлом;
• запровадження короткотермінових відпусток чоловікам при народженні дитини з метою забезпечення одночасної та рівної участі жінок та чоловіків у догляді та вихованні дітей у їх перший місяць життя шляхом внесення змін до Закону України "Про відпустки";
• запровадження механізму нової системи інтегрованої соціальної допомоги, заснованої на першочерговому сприянні реалізації власних можливостей членів сім’ї і лише у разі відсутності таких можливостей – надання грошової допомоги;
• державну підтримку сімей, які усиновили дитину, шляхом запровадження:
  - виплати одноразової допомоги при народженні дитини незалежно від віку усиновленої дитини;
  - надання одному з батьків оплачуваної 3-х місячної відпустки по догляду за дитиною з моменту ухвалення судом рішення про всиновлення дитини, незалежно від віку дитини.

З метою попередження насильства в сім’ї учасники Опозиції зобов’язуються:

• вдосконалити існуючу систему запобігання насильства в сім’ї, зокрема щодо посилення санкцій по відношенню до осіб, які вчинили насильства та підвищення ефективності надання допомоги особам, які потерпають від насильства .
• прийняти зміни до законодавства України з питань попередження насильства в сім’ї, зокрема до Закону України "Про попередження насильства в сім’ї" (визначення спеціально уповноваженого органу з питань попередження насильства в сім’ї на місцевому рівні) та до Кодексу України "Про адміністративні правопорушення";

З метою забезпечення умов для оздоровлення дітей та сімейного відпочинку учасники Опозиції зобов’язуються:

• ухвалити Загальнодержавну комплексну Програму оздоровлення та відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми;
• ухвалити Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей";
• унормувати діяльність дитячих оздоровчих закладів;
• відновити дитячі оздоровчі бази (державні комунальні дитячі оздоровчі заклади);
• нормативно закріпити у бюджетах всіх рівнів статті витрат на оздоровлення дітей соціально вразливих категорій.

Основними завданнями державної молодіжної політики є створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій молоді, допомога молодим людям у реалізації їх творчих можливостей та ініціатив, залучення молоді до активної участі у соціальному, економічному та гуманітарному розвитку України.

З цією метою учасники Опозиції зобов’язуються:

• розробити та затвердити механізми стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць та надання першого робочого місця випускникам вищих і професійно-технічних навчальних закладів (2006-2008);
• забезпечити розвиток мережі установ культурно-просвітницького спрямування для молоді на селі (2006–2010);
• дотримуватися вимог "Європейської хартії щодо участі молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівні" (2006–2008);
• внести зміни до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", щодо визначення вікових меж молоді з 18 до 26 років, зумовлено загальноєвропейськими підходами та інтеграцією України до ЄС, щодо встановлення вікових меж молоді.

Провідним напрямком реформ у соціальній сфері є трансформація політики у сфері зайнятості та ринку праці, яка забезпечить не лише суттєве підвищення рівня життя широких верств населення, але й формування соціальної структури, подібної до європейських зразків. Для реалізації поставлених завдань учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• розробку та впровадження Державної програми зайнятості на 2007–2010 рр., яка забезпечить створення одного мільйона робочих місць щорічно, передбачатиме прогнозування ринку праці, випереджальне створення нових робочих місць в галузях, що розвиваються, державне замовлення на підготовку фахівців вищими та спеціальними учбовими закладами, здійснення відповідної професійної перепідготовки, заохочення децентралізованого фінансування підвищення кваліфікації працівників;
• запровадження конкурсних засад відбору державних і приватних кампаній, що здійснюють професійне навчання;
• розробку механізмів стимулювання підприємців до створення нових робочих місць та гарантування надання першого робочого місця випускникам навчальних закладів, підготовлених за державним замовленням;
• нормативно-методичне забезпечення гнучких форм зайнятості та оплати праці в залежності від економічних можливостей роботодавця та бажання працівника;
• вжиття заходів щодо підвищення мобільності робочої сили шляхом поширення інформації про становище на регіональних ринках праці, впровадження додаткових стимулів створення робочих місць в депресивних регіонах, розвитку вахтових методів тимчасового працевлаштування (в тому числі спільно з Російською Федерацією та іншими державами СНД), демократизації ринку житла й відновлення мережі робітничих гуртожитків тощо;
• запровадження, починаючи з 2007 р., громадських робіт загальнодержавного значення, фінансованих коштами державного бюджету та централізованих позабюджетних фондів, фонду зайнятості;
• надання допомоги у відкритті власної справи та стимулювання інвестицій у самозайнятість та створення робочих місць;
• запровадження Єдиної тарифної сітки в бюджетній сфері в повному обсязі, забезпечення отримання гідної та рівної оплати праці працівникам однакової кваліфікації з однаковим навантаженням;
• встановлення мінімальної заробітної плати на рівні не менше прожиткового мінімуму;
• запровадження регульованого мінімуму погодинної заробітної плати як соціального стандарту та ухвалення Закону України "Про мінімальну погодинну заробітну плату";
• ухвалення нової редакції Закону України "Про зайнятість населення";
• забезпечення на державному рівні захисту інтересів громадян України, які працюють за межами країни, шляхом укладання міжурядових угод (перш за все з Російською Федерацією та іншими країнами) та стимулювання їх повернення в Україну.

Потребує реформування система соціальних стандартів та пільг окремим категоріям громадян. З метою впорядкування надання соціальних послуг та пільг, налагодження єдиної системи обліку громадян, які мають право на пільги, поглиблення адресності державної соціальної допомоги учасники Опозиції беруть на себе зобов’язання:

• завершити розробку комплексу державних соціальних стандартів, передбачених Державним класифікатором соціальних стандартів та нормативів;
• впровадити програми поетапної заміни пільг, що виконують функцію соціальної підтримки вразливих верств населення, адресною допомогою;
• здійснити перегляд та за його результатами скасувати законодавче забезпечення пільг, надання яких не є обґрунтованим;
• нормативно-методично забезпечити диверсифікацію постачальників соціальних послуг шляхом:
  - встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;
  - переходу до формування замовлення на соціально-побутові, психологічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інші соціальні послуги на контрактній основі на підставі конкурсу;
  - запровадження методики формування замовлення на послугу соціальної сфери на контрактній основі;
  - переходу від централізованого регламентування видатків місцевих бюджетів на виконання власних повноважень до встановлення мінімальних стандартів надання соціальних послуг;
  - внесення змін до Закону України "Про соціальні послуги" в частині розширення визначення "соціальної послуги", залучення до надання соціальних послуг неприбуткових організацій, впровадження механізмів формування угод між замовниками і постачальниками послуг соціальної сфери.

Реформування системи пенсійного забезпечення покликане утвердити в Україні гідне життя людей похилого віку. Учасники Опозиції беруть на себе зобов’язання:

• гарантувати розмір мінімальної пенсії не менший за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб;
• стабілізувати солідарну систему, у т.ч. через подальшу детінізацію заробітної плати;
• ліквідувати більшість спеціальних пенсій і уніфікувати принципи нарахування трудових пенсій;
• запровадити та розвивати накопичувальну пенсійну систему шляхом нормативно-методичного забезпечення переходу до паралельних систем загальнообов’язкового та добровільного пенсійного страхування на основі персоніфікованих пенсійних внесків.

Держава зобов’язана забезпечити соціальну справедливість для кожного. Статус ветеранів війни має бути наданий усім, хто воював за свободу і незалежність власного народу.

Держава зобов’язана гарантувати повноцінний спосіб життя для осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями. Учасники коаліції зобов’язуються забезпечити:

• державну підтримку спеціалізованих установ для інвалідів;
• доступ до ринку праці та забезпечення державних замовлень для підприємств, де працюють особи з обмеженими фізичними та розумовими можливостями;
• надання інвалідам соціального житла;
• запровадження європейських стандартів вільного пересування.

Опозиція буде здійснювати заходи щодо поступового повернення громадянам України боргів по заощадженнях.

1.9. Реформа житлово-комунального господарства

Україна потребує негайної та глибокої реформи житлово-комунального господарства, здійснюваної на основі прогресивних економічних, науково-технічних світових досягнень, що забезпечить високий сучасний рівень стандартів комфортного житла для всіх громадян.

З цією метою учасники Опозиції зобов’язуються:

• ухвалити Закон України "Про житлово-комунальне господарство";
• ліквідувати монополію житлово-експлуатаційних контор та сприяти залученню приватного сектору до надання комунальних послуг;
• стимулювати створення житлових кондомініумів;
• здійснити інвентаризацію і енергоаудит всіх основних фондів ЖКГ, визначити знос, залишкову балансову вартість, об’єми фінансування (необхідні для відновлення та переоснащення);
• розробити план заходів щодо відновлення основних фондів житла;
• здійснити моніторинг аварійних об’єктів житла і комунального господарства та розробити програму ремонтних робіт і забезпечити фонд відселення;
• забезпечити встановлення всіх приладів обліку та їх сервісного обслуговування;
• реформувати систему роботи державної іпотечної установи та забезпечити довгострокове, до 30-ти років, кредитування придбання житла з вартістю кредитів на європейському рівні;
• ухвалити та втілити в життя національну програму заміни застарілого житлового фонду сучасним на основі залучення інвестиційних ресурсів.

 

ІІ. СУЧАСНА ЄВРОПЕЙСЬКА ДЕРЖАВА

2.1. ЕФЕКТИВНА ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

Подальший розвиток України, запровадження європейських стандартів демократії, залежить від реального забезпечення норм, що передбачені розділом І "Загальні засади" та розділом ІІ "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" Конституції України, а також від зваженого формування сучасної, ефективної політичної системи шляхом завершення та удосконалення політичної реформи.

Стратегічними пріоритетами цієї реформи є:

• оптимізація розподілу повноважень між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України і Президентом України з метою створення дієвого балансу стримувань і противаг;
• чітке законодавче визначення статусу, механізмів формування та засад діяльності Кабінету Міністрів України, прав та обов’язків Прем’єр-міністра України та інших членів Уряду, законодавче врегулювання процедур здійснення ними повноважень;
• розвиток парламентаризму і його інституційних основ: партійної системи та удосконалення пропорційної системи виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, а також законодавче врегулювання статусу парламентської більшості (коаліції депутатських фракцій) та парламентської опозиції;
• скасування недоторканності народних депутатів України шляхом обмеження їх імунітету до форм їх парламентської діяльності.

З цією метою учасники Опозиції зобов’язуються:

• внести до кінця І сесії Верховної Ради України V скликання проект Закону про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення політичної реформи та забезпечити його остаточне схвалення до кінця третьої сесії, зокрема, передбачивши в ньому:
  - удосконалення процедурних механізмів стримування та противаг між органами державної влади;
  - заміну інституту депутатської недоторканності інститутом парламентського імунітету;
  - удосконалення процедурних норм і процесуальних гарантій захисту прав та свобод людини і громадянина;
• забезпечити удосконалення Регламенту Верховної Ради України, передбачивши в ньому, зокрема, окремий розділ про порядок формування, права та обов’язки парламентської опозиції (до кінця 2006 р.);
• ухвалити Закони України "Про Президента України", "Про Кабінет Міністрів України" та "Про центральні органи виконавчої влади", виходячи із норм Конституції України (до кінця 2006 р.);
• ухвалити Закон України "Про нормативно-правові акти", з метою встановлення ієрархії законодавчих актів (до кінця 2006 р.);
• ухвалити Закон України "Про всеукраїнський референдум", передбачивши в ньому виключний перелік питань, які підлягають вирішенню на державному рівні;
• ухвалити Закон України "Про місцеві референдуми", в якому обмежити перелік питань, які виносяться на розгляд, лише компетенцією місцевого самоврядування;
• удосконалити Закон України "Про політичні партії" та кодифікувати законодавство України з метою, зокрема:
  - розведення в часі виборів до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування;
  - удосконалення пропорційної системи виборів, в тому числі стосовно місцевих виборів;
  - запровадження норми про конфедерацію партій за європейським зразком;
  - підвищення прохідного бар’єру виборів до Верховної Ради України до 5%;
  - запровадження єдиного державного реєстру виборців.

2.2. РЕФОРМА ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Головною метою реформи публічної адміністрації в Україні є поетапне створення нової моделі публічної адміністрації, яка забезпечить становлення України як правової європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності та демократії. Учасники Опозиції розуміють, що демократизація публічної адміністрації є передумовою інтеграції України до європейських і світових економічних та політичних структур, зокрема до Європейського Союзу. Влада має стати близькою до потреб і запитів кожного громадянина, а головним пріоритетом державної політики має бути забезпечення реалізації прав і свобод людини.

Реформування вищого та центрального рівня органів виконавчої влади

Одне з основних завдань реформування системи виконавчої влади полягає в забезпеченні конституційного статусу Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі виконавчої влади, що спрямовує і координує діяльність органів виконавчої влади, через прийняття Закону України "Про Кабінет Міністрів України", в якому, зокрема, закріпити:

• принципи і механізми колегіальності в ухваленні рішень Кабінетом Міністрів України;
• створення урядових комітетів для попереднього розгляду питань на засіданнях Кабінету Міністрів України; кількість і напрямки роботи урядових комітетів визначаються Кабінетом Міністрів України;
• статус членів Уряду як політичних посад, відокремлення політичних функцій міністрів від адміністративно-розпорядчих;
• формування Уряду Верховною Радою України на підставі єдиного подання (списком не менше 2/3 членів Уряду) та набуття повноважень через прийняття присяги.

Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (далі – ЦОВВ) слід спрямовувати на:

• спрощення класифікації центральних органів виконавчої влади шляхом перегляду статусу ЦОВВ та їх кількісного складу, уточнення функцій ЦОВВ;
• забезпечення провідної ролі міністерств як головних суб’єктів розробки політики у відповідних секторах державного управління;
• підвищення ролі міністрів як державних політичних діячів;
• чітке розмежування політичного та адміністративного керівництва в міністерствах;
• мінімізацію втручання держави в суспільні процеси, особливо в діяльність господарюючих суб’єктів;
• зміна природи, змісту та форм впливу ЦОВВ на суспільні процеси, забезпечення переходу з адміністративно-розпорядчих методів управління до надання послуг громадянам та юридичним особам у відповідних сферах та рівнях управлінської діяльності.

Реформування ЦОВВ передбачає істотне збільшення контролю громадськості за діяльністю влади, посилення політичної відповідальності завдяки секторному підходу в управлінні процесами суспільно-політичного життя, а також оптимізацію структури ЦОВВ шляхом ліквідації або перетворення їх в урядові органи в складі міністерств.

Забезпечити, в тому числі при необхідності, на конституційному рівні, чітке розмежування між повноваженнями уряду як вищого органу в системі виконавчої влади та органами, що здійснюють регуляторні та контрольні функції (національні комісії, Антимонопольний комітет, Служба безпеки України, Державний комітет телебачення і радіомовлення). Реорганізувати Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва в Національну комісію з питань регуляторної політики для узгодження регуляторних і дозвільних актів. Вказані органи повинні здійснювати свою діяльність виключно на підставі відповідних статутарних законів, відображаючи баланс інтересів громадянського суспільства (юридичних та фізичних осіб) та держави.

Реформа повинна забезпечити баланс інтересів споживачів, господарюючих суб’єктів та держави в процесі прийняття рішень регуляторними органами.

У зв’язку із вищевикладеним учасники Опозиції зобов’язуються:

• передбачити у проекті Закону про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення політичної реформи та в Законах України про Кабінет Міністрів України та про центральні органи виконавчої влади наступні норми:
  - визначення посади міністра та першого заступника міністра як політичних посад;
  - утворення інституту державних секретарів в системі Секретаріату Кабінету Міністрів України та міністерств, які призначаються Кабінетом Міністрів України;
  - визначення завдань та повноважень ЦОВВ зі спеціальним статусом;
• прийняти відповідний Закон, який гарантував би доступ громадськості до інформації про діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших ЦОВВ і місцевих державних адміністрацій та визначав би порядок доступу до такої інформації;
• утворити парламентсько-урядову комісію з питань адміністративної реформи, зобов’язавши її проаналізувати роботу кожного міністерства та підготувати висновки за вищевикладеними принципами до кінця 2006 р.

Реформування місцевих органів виконавчої влади

Мета реформування місцевих органів виконавчої влади – сприяти розвиткові місцевого самоврядування на основі чіткого функціонального розмежування їхніх повноважень з повноваженнями органів виконавчої влади.

В результаті здійснення реформи публічної адміністрації мають бути ліквідовані районні державні адміністрації, а повноваження обласних державних адміністрацій мають бути зведені до виконання таких функцій:

• забезпечення виконання та контроль за дотриманням Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади;
• додержання прав і свобод громадян;
• координація діяльності регіональних представництв ЦОВВ;

Представництво органів виконавчої влади на місцевому рівні відбувається шляхом створення та функціонування відповідних територіальних підрозділів ЦОВВ. Рішення про створення територіального представництва ЦОВВ приймається Кабінетом Міністрів України.

Адміністративно-територіальний устрій та місцеве самоврядування

Адміністративно-територіальна реформа зорієнтована на посилення ролі місцевого самоврядування та забезпечення його спроможності проводити ефективну політику в інтересах людини, забезпечуючи її якісними доступними послугами. Новий адміністративний та територіальний поділ повинен врахувати принципи економічної доцільності та соціальної необхідності, що призведе до забезпечення соціально-економічного балансу територій. Метою реформи системи місцевої влади є забезпечення принципів децентралізації та субсидіарності та приведення її у відповідність до загальноприйнятих європейських принципів, закладених в Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка ратифікована Верховною Радою України.

Важливим елементом проведення адміністративно-територіальної реформи є чітке розмежування повноважень між рівнями місцевого самоврядування за принципом субсидіарності з тим, щоби не допустити дублювання та подвійного підпорядкування функцій і завдань місцевого самоврядування. Учасники Опозиції підтримують та зобов’язуються впровадити реформу адміністративно-територіального устрою відповідно до таких параметрів:

Систему адміністративно-територіального устрою України складатимуть адміністративно-територіальні одиниці – цілісні частини території держави, що за наявності відповідних географічних, демографічних та соціально-економічних умов є територіальними основами для організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, – що розподілені на три рівні – регіон, район, громада – кожен з яких має науково обґрунтовану мінімальну чисельність населення.

При проведенні адміністративно-територіальної реформи необхідно розділяти повноваження також і між органами місцевого самоврядування кожної адміністративно-територіальної одиниці, що забезпечується прийняттям відповідних законів, а також прийняттям окремих статутів для кожної адміністративно-територіальної одинці.

Реформування публічної адміністрації передбачає підготовку та ухвалення Концепції та Програми заходів щодо проведення реформи публічної адміністрації із відповідним фінансовим забезпеченням, в тому числі внесення відповідних змін до Конституції України. Відповідно, учасники Опозиції зобов’язуються:

• доопрацювати (із врахуванням вищевикладеного попередньо схвалений Верховною Радою України проект Закону України "Про внесення змін до Конституції щодо удосконалення системи місцевого самоврядування" (№ 3207-1) та остаточно схвалити із визначенням дати набрання чинності з 1 січня 2007 р. У зв’язку із запропонованими змінами до Конституції, необхідно ухвалити у визначені терміни наступні Закони України:
  - "Про територіальний устрій України";
  - "Про місцеві державні адміністрації" (нова редакція);
  - "Про місцеве самоврядування громади";
  - "Про місцеве самоврядування району";
  - "Про місцеве самоврядування області";
  - "Про службу в органах місцевого самоврядування" (нова редакція);
• переструктурувати бюджетну та податкову системи в Україні, з метою посилення ролі та статусу інститутів місцевого самоврядування шляхом прийняття (у визначених термінах) таких Законів України:
  - про внесення змін до Бюджетного Кодексу України, визначивши в ньому джерела та порядок формування місцевих бюджетів;
  - "Про місцеві податки та збори";
• затвердити галузеві соціальні стандарти, на підставі яких буде можливим зробити відповідні розрахунки щодо визначення потреб громад та фінансового забезпечення місцевих бюджетів громад;
• провести функціонально-секторне обстеження центральних органів виконавчої влади та урядових органів;
• здійснити планування територіальних меж громад, районів, визначення міст-районів і міст-регіонів та їх меж.

2.3. СПРАВЕДЛИВЕ НЕУПЕРЕДЖЕНЕ ТА ДОСТУПНЕ СУДОЧИНСТВО

Наша мета – створити умови для утвердження верховенства права в державі та забезпечення кожному права на швидкий та справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді. Для побудови ефективної системи забезпечення правосуддя необхідно схвалити узгоджену концепцію розвитку судочинства. Будуть створені гідні умови для надання якісної правової допомоги. Учасники Опозиції погоджуються в тому, що реформування судово-правової системи потребує утвердження незалежності судової гілки влади та вжиття ефективних заходів щодо:

• доступності правосуддя;
• удосконалення судочинства, створення законодавчих гарантій на дотримання строків судового провадження відповідно до вимог Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод;
• покращання процедури формування корпусу професійних суддів;
• підвищення ефективності суддівського самоврядування;
• гарантованого та належного бюджетного фінансування судової влади;
• забезпечення неухильного виконання рішень судів;
• розвитку третейського судочинства та процедур медіації (примирення).

Учасники Опозиції визнають, що вдосконалення судочинства в Україні потребує в частині доступності правосуддя та удосконалення його процесуальних засад:

• удосконалення системи судів, подолання їх багатоланковості, в тому числі модернізації існуючої системи господарських судів у спеціалізовані суди з розгляду комерційних спорів;
• завершення формування повноцінної системи спеціалізованих адміністративних судів;
• запровадження інституту суду присяжних (до кінця 2009 року);
• оптимізацію процедур апеляційного перегляду та касаційного оскарження з метою забезпечення сталості судових рішень судів першої інстанції;
• зменшення навантаження на суддів, раціоналізації кількості судів та чисельності суддів, підвищення ролі у цих питаннях органів суддівського самоврядування;
• надання безоплатної правової допомоги соціально незахищеним категоріям громадян і звільнення їх від сплати судового збору, гарантоване забезпечення безкоштовної правової допомоги від кримінального переслідування особам, що її потребують;
• підвищення рівня поінформованості учасників судового процесу та громадян про організацію та діяльність судів, розміщення на офіційних веб-порталах судів усіх судових рішень які набрали законної сили;
• завершення процесу кодифікації цивільно-правового законодавства в єдиний нормативний акт шляхом інкорпорації Господарського та окремих норм Земельного Кодексу в Цивільний Кодекс України (до кінця 2007 року);
• прийняття Кодексу Комерційного Судочинства та нового Кримінального процесуального кодексу та Закону України "Про адміністративні процедури";
• трансформація наказового провадження у функцію нотаріату.

В частині вдосконалення процедури формування корпусу професійних суддів та дисциплінарної відповідальності суддів:

• забезпечення конкурсності та прозорості в питаннях призначення та обрання суддів з перевіркою рівня знань ними чинного законодавства шляхом складання кваліфікаційного іспиту у формі тестування;
• прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів рішення про рекомендацію суддів на посади за результатами іспиту а також співбесіди, психологічного тестування, медичного обстеження та інших відомостей про кандидата;
• введення конкурсності в підборі суддів, що претендують на зайняття посади в суді вищого рівня;
• введення практики навчання кандидатів на посади суддів, що призначаються вперше, в Академії суддів України;
• закріплення положень щодо обрання (призначення) на адміністративні посади голів та заступників голів місцевих судів зборами суддів, обмеження повноважень голів судів та розширення повноважень органів суддівського самоврядування;
• вивчення доцільності переходу до зміни існуючої конституційної процедури обрання суддів місцевих судів громадою;
• визначення законом та розширення переліку підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передбачивши, зокрема, відповідальність суддів за порушення строків розгляду справи систематичне чи грубе порушення суддівської етики, умисне та грубе порушення норм матеріального або процесуального права, порушення таємниці нарадчої кімнати, тощо;
• створення при кваліфікаційних комісіях суддів та Вищій Раді Юстиції служб судових інспекторів, що будуть діяти на постійній основі;
• вдосконалення системи дисциплінарної відповідальності суддів, в тому числі шляхом створення служб судових інспекторів, що будуть діяти на постійній основі.

В частині належного бюджетного фінансування судової влади та забезпечення виконання рішень судів:

• запровадження при розробці проекту закону Про державний бюджет України на відповідний рік нормативів фінансового забезпечення судів та розрахунків капітальних видатків;
• передбачити спеціальну бюджетну процедуру врахування у проекті бюджету пропозицій щодо фінансування судової влади;
• законодавчо забезпечити право бюджетних розпорядників у сфері правосуддя брати участь у обговоренні проекту закону про державний бюджет;
• передбачити спрямування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України як цільового джерела фінансування судової влади;
• переглянути існуючу систему оплати праці суддів їх соціального та матеріально-побутового забезпечення на засадах монетизації чинної системи пільг;
• ліквідувати практику нагородження суддів за їх посадову діяльність;
• утворити Департамент державної виконавчої служби як орган державної влади зі спеціальним статусом, що є завершальною складовою процесу відправлення правосуддя;
• поширити на Державну виконавчу службу статус правоохоронних органів.

Виконання вищезазначених завдань вимагає внесення відповідних змін до Законів України, які регламентують діяльність судів та суддів, ухвалення нових редакцій Законів "Про статус суддів", "Про судоустрій", "Про адвокатуру" та "Про нотаріат", "Про вищу раду юстиції", "Про судову експертизу" "Про державну судову адміністрацію" тощо (до липня 2007 р.).

Проведення реформи суміжних з правосуддям інститутів: прокуратури, адвокатури, системи виконання судових рішень, нотаріату, а також приведення діяльності правоохоронних органів до європейських стандартів з посиленням функції громадського контролю, скасування функцій загального нагляду прокуратури, введення прокуратури в систему органів юстиції Попереднє (досудове) розслідування кримінальних справ має бути відділене від діяльності та повноважень прокуратури). Головним пріоритетом у діяльності правоохоронних органів буде не безпека можновладців, а безпека кожного громадянина. Виходячи із таких принципових позицій, учасники Опозиції зобов’язуються:

• схвалити Закон України про внесення змін до Конституції України щодо введення органів прокуратури в систему органів виконавчої влади (в складі органів юстиції) та прийняти нову редакцію Закону "Про прокуратуру" (до кінця 2007 року);
• створити в системі Міністерства юстиції єдиний (консолідований) реєстр прав власності на нерухоме майно, в тому числі на землю, передавши в сферу юрисдикції Міністерства юстиції відповідні функції (до липня 2007 р.), прийняти Закон "Про органи юстиції" (до кінця 2007 р.)
• у зв’язку з ліквідацією Конституцією України функцій розслідування кримінальних справ органами прокуратури та з метою удосконалення існуючої системи досудового слідства утворити до кінця 2006 р. Національне бюро розслідування, передавши йому функції розслідування кримінальних справ, що належать прокуратурі та СБУ, - по всіх категоріях підслідності, а також розслідування кримінальних справ по окремих категоріях підслідності, що належать МВС. Для цього учасники коаліції зобов’язуються ухвалити Закон України “Про Національне бюро розслідування", внести зміни до Кримінального процесуального Кодексу України, законів України “Про міліцію", “Про Службу безпеки України", “Про оперативно-розшукову діяльність" (до кінця 2006 р.).

2.4. ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ

Учасники Опозиції зобов’язуються проводити рішучу боротьбу з корупцією. Це передбачає реалізацію таких правових заходів:

• відокремлення бізнесу від влади;
• ратифікацію міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність до них чинного законодавства щодо протидії корупції;
• ухвалення Законів України "Про декларування доходів фізичними особами", "Про профілактику злочинності", "Про державний контроль в Україні", "Про фінансову відповідальність юридичних та фізичних осіб" тощо з метою викорінення явищ корупції в діяльності органів виконавчої влади, їх посадових і службових осіб;
• ухвалення Закону України "Про порядок офіційного оприлюднення законів України, інших нормативно-правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України та набрання ними чинності";
• посилення правових механізмів захисту господарюючих суб’єктів від тиску правоохоронних, податкових та перевіряючих органів.

Протидія корупції потребує не тільки зусиль держави, але й суспільної ініціативи, що передбачає:

• ініціювання програм правової освіти щодо подолання звичаєвої корупції;
• збільшення присутності соціальної реклами в ЗМІ;
• проведення та публікацію щорічних соціологічних опитувань щодо стану корупції в країні тощо.

З цією метою учасники Опозиції зобов’язуються:

• розробити та запровадити Національну стратегію та План дій щодо протидії корупції (до липня 2007 р.);
• запровадити, шляхом прийняття відповідного закону, Кодекс честі, який стосувався б посадових осіб в органах виконавчої влади та державних службовців (до кінця 2006 р.).

2.5. СУЧАСНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ

Метою здійснення військової реформи є підвищення обороноздатності країни та відновлення поваги до людей у погонах. Стратегічними пріоритетами цієї реформи учасники Опозиції вважають:

• мобілізацію ресурсів для створення в Україні боєздатної армії, розвиток оборонних технологій;
• перехід до формування Збройних Сил України на контрактній основі з 2010 р.;
• створення сучасних, принципово іншої якості складових Сектору воєнної безпеки (СВБ), воєнну організацію держави, державні невійськові структури, оборонно-промисловий комплекс, що мають забезпечувати адекватне реагування на нові виклики і загрози;
• оснащення армії новітніми зразками озброєння і воєнної техніки, налагодження системи державного замовлення, науково-дослідних робіт;
• забезпечення інтеграції України до європейських систем колективної безпеки шляхом набуття повноправного членства в Європейському Союзі;
• взаємовигідну співпрацю з НАТО;
• забезпечення інтеграції України до євроатлантичних систем колективної безпеки після ухвалення відповідного рішення на всеукраїнському референдумі;
• створення умов для дієвого громадського контролю поточного стану і процесу перебудови всього Сектору воєнної безпеки країни;
• посилення соціального захисту військовослужбовців у сфері житлового та грошового забезпечення, а також адаптації військовослужбовців, звільнених у запас.

Для реалізації зазначених пріоритетів учасники Опозиції зобов’язуються:

• виконання до кінця 2006 р. повного обсягу заходів співробітництва з організацією Північноатлантичного договору;
• забезпечити державне фінансування Збройних Сил України відповідно до параметрів, визначених Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 рр., тобто не менше 2% ВВП за загальним фондом Державного бюджету;
• ухвалити законодавчі акти, спрямовані на продовження участі України у військовій та військово-технічному співробітництві з іноземними країнами;
• ліквідувати з 1 січня 2007 р. диспропорції у грошовому забезпеченні військовослужбовців і працівників Збройних Сил України та інших військових формувань, передбачити виділення відповідних коштів у Державному бюджеті;
• впровадити з 1 січня 2007 р. механізм кредитування житла для військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, маючи за мету ліквідацію до 2010 р. черги на житло, передбачити виділення відповідних коштів у Державному бюджеті;
• передбачити з 1 січня 2007 р. виділення коштів у Державному бюджеті для створення до 2010 р. фонду службового житла для військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань.

ІІІ. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Основними стратегічними орієнтирами економічної політики учасники Опозиції вважають:

• захист українського товаровиробника, стимулювання інноваційної діяльності;
• розробка та реалізація програм розвитку промисловості України;
• підвищення доходів, заробітної плати на основі зростання продуктивності праці та збільшення частки оплати праці у структурі собівартості;
• забезпечення умов реалізації людського потенціалу нації відповідно до європейських стандартів;
• орієнтацію соціальної стратегії на примноження людського капіталу шляхом розвитку науки та освіти, культури, охорони здоров’я;
• зміцнення інституту власності як основи ринкової системи господарства;
• всебічну підтримку підприємництва як головної рушійної сили соціально-економічного розвитку;
• розвиток конкуренції як основний чинник підвищення ефективності економіки;
• побудову сучасної конкурентоспроможної економіки на основі розвитку інвестиційної діяльності, заохочення спрямування фінансових, технологічних та організаційних ресурсів на інноваційні цілі;
• розробка та затвердження програми пріоритетних напрямків інноваційної політики держави терміном на 10–15 років;
• сприяння розвитку науки та впровадженню інновацій як основного елемента структурних перетворень та забезпечення конкурентоспроможності економіки на світовому ринку;
• запровадження чітких правових норм для захисту інтелектуальної власності з одночасним посиленням на міжнародному рівні механізмів захисту прав інтелектуальної власності суб’єктів господарювання України;
• опанування сучасними бюджетними та податковими стимулами розвитку;
• забезпечення цінової стабільності та подальшої розбудови фінансового сектору економіки;
• сприяння процесам становлення потужного національного капіталу як основи національної макроекономічної стабільності та конкурентоспроможності;
• підвищення ефективності управління корпоративним та державним секторами економіки;
• встановлення оптимального співвідношення форм власності та організаційних моделей господарювання;
• детінізацію економіки та легалізацію капіталів не кримінального походження;
• проведення на замовлення Кабінету Міністрів України фінансового аудити за міжнародними стандартами всіх національних акціонерних компаній, державних підприємств та підприємств з контрольною часткою акцій держави;
• впровадження визнаних у світі принципів розкриття інформації підприємствами і фінансовими установами щодо їх діяльності, зокрема з метою відстеження перехресних прав власності та інших зв’язків між ними;
• створення єдиного реєстру суб’єктів господарювання, в т.ч. державних;
• активізацію ресурсного потенціалу регіонів, забезпечення розвитку їх науково-технічного та інноваційного потенціалу, подолання депресивності територій, створення умов для формування в кожному регіоні сучасного виробничого комплексу.

3.1. СОЦІАЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

Антиінфляційна політика та удосконалення грошово-кредитної системи

Стабільно низький рівень інфляції є однією з ключових передумов макроекономічної стабільності. Стабільність та передбачуваність динаміки інфляції сприятиме не лише стабілізації купівельної спроможності населення, в першу чергу, малозабезпечених громадян, а й зниженню процентних ставок та залученню інвестицій. Успішність антиінфляційної політики значною мірою залежить від узгодженості дій Кабінету Міністрів та Національного банку, виконавчої та законодавчої гілок влади та переорієнтації від використання обмежувальних монетарних заходів до ринкових методів управління сукупними пропозицією і попитом, пріоритетного подолання немонетарних чинників інфляції.

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів та Національного банку є:

• якнайшвидше укладання Меморандуму між Кабінетом Міністрів та НБУ щодо узгодження дій у сфері економічної, грошово-кредитної та валютної політики.

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів є:

• запровадження активного моніторингу добросовісності конкуренції на внутрішньому ринку України та оперативне запобігання проявам монопольної поведінки як українських товаровиробників, так і компаній-імпортерів;
• розробка та впровадження (з метою зменшення собівартості продукції шляхом скорочення числа посередницьких ланок та спрощення доступу виробників на вітчизняний ринок) комплексу заходів щодо поліпшення інфраструктурного забезпечення ринків, сприяння розвитку системи оптової торгівлі та товарних біржових ринків;
• вжиття заходів щодо посилення державного та громадського контролю над якістю послуг житлово-комунального господарства, розробка порядку диверсифікації надавачів таких послуг та впровадження конкуренції у цій сфері;
• запровадження (з метою захисту від непередбачуваних цінових коливань) укладання довгострокових контрактів і формування державних товарних резервів для інтервенцій на проблемних ринках соціально значимих товарів: м’яса, цукру, зерна, нафтопродуктів.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• ухвалення Закону "Про ціни та ціноутворення", в якому слід закріпити обмеження прямого втручання держави у ціноутворення, визначити критерії та умови припустимого адміністративного втручання у ціноутворення на обмежений перелік соціально й економічно значимих товарів і послуг;
• ухвалення Законів України "Про Державний бюджет" з урахуванням наявних бюджетних обмежень; недопущення прийняття законодавчих актів, які вимагають збільшення бюджетних видатків понад норми, передбачені Бюджетною резолюцією.

Успіх антиінфляційної політики безпосередньо пов’язаний з підвищенням ефективності управління грошовою пропозицією, коректним вибором цільових орієнтирів монетарної та курсової політики.

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів та Національного банку є:

• зменшення питомої ваги готівки в грошовій масі за рахунок поширення безготівкових розрахунків населення;
• розвиток систем довгострокового інвестиційного кредитування шляхом утворення мережі інвестиційних банків, а також впровадження диференційованих регуляторних вимог щодо комерційних банків, які здійснюють інвестиційне кредитування;
• стимулювання розвитку іпотечного кредитування, шляхом розбудови нормативної бази з його регулювання та налагодження спеціальних механізмів довгострокового рефінансування іпотечних кредитів;
• розвиток інструментів страхування валютних ризиків та валютного контролю з метою попередження спекулятивних валютних атак в умовах посилення ринкових засад процесу курсоутворення;
• зв’язування надлишкової ліквідності шляхом випуску НБУ цінних паперів з привабливим рівнем прибутковості;
• удосконалення комунікативної системи Національного банку та налагодження регулярного процесу звітування та публічного роз’яснення рішень у сфері монетарної та валютної політики;
• створення інформаційної бази для моніторингу та звітування суб’єктів валютно-фінансових відносин, передусім, фінансових посередників, щодо обсягу, терміну та напряму їх валютних операцій;
• запровадження механізмів, спрямованих на здешевлення кредитних ресурсів до європейського рівня.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• ухвалення Закону України "Про інвестиційні банки";
• приведення законодавства щодо функціонування фондового ринку у відповідність до міжнародних стандартів.

Підвищення ефективності бюджетної політики

Бюджетна політика в Україні повинна бути узгоджена із цілями довгострокового економічного зростання. Необхідно запровадити сучасні підходи та принципи адміністрування державних видатків, які сприятимуть підвищенню ефективності витрачання бюджетних коштів та перетворенню бюджетної політики на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку в умовах ринкової економіки.

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів є:

• практичне запровадження системи середньострокового бюджетного планування та розробка бюджетного плану на 2007–2009 рр. із чіткими фіскальними та видатковими орієнтирами, перехід в управлінні бюджетними видатками до управління результатами на підставі середньострокових бюджетних програм;
• розробка механізму та запровадження адресної соціальної допомоги (у сферах транспортних та житлово-комунальних послуг);
• розробка заходів щодо підвищення ефективності бюджетних інвестицій, зокрема – складання інвестиційного бюджету на середньострокову перспективу (2007–2009);
• концентрація капітальних видатків бюджету на створенні інформаційно-комунікаційної, транспортної та комунальної інфраструктури як складових формування сприятливого інвестиційного та підприємницького середовища;
• спрощення процедур державної закупівлі та застосування сучасних інформаційних технологій з метою підвищення їх оперативності та об’єктивності;
• розробка заходів щодо децентралізації міжбюджетних відносин з
• урахуванням унітарної форми державного устрою України та трирівневої системи адміністративно-територіального устрою;
• розробка проекту Державного бюджету на 2008 р. з урахуванням необхідних змін в податковій та бюджетній сферах, передбачених Угодою;
• обмеження при розробці проекту Закону України про Державний бюджет 2007 та 2008 рр. питомої ваги видатків консолідованого бюджету, а також дефіциту бюджету у ВВП на рівні, запланованому на 2006 р.;
• здійснення інвентаризації законодавчо затверджених зобов’язань держави, з точки зору можливості їх фінансового забезпечення;
• утримання на економічно безпечному рівні боргового навантаження, продовження заходів щодо оптимізації структури державного боргу з метою зниження вартості його обслуговування.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• адресну соціальну допомогу шляхом ухвалення відповідних законів;
• прийняття змін до Бюджетного кодексу України, спрямованих на децентралізацію міжбюджетних відносин;
• внесення змін до законів України за підсумками інвентаризації фінансових зобов’язань держави;
• ухвалення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 р." з урахуванням змін у податковій та бюджетній сферах;
• дотримання принципу неприпустимості внесення змін в систему оподаткування, які вступають в дію в поточному бюджетному році та передбачають підвищення або зміну принципів нарахування податкового навантаження;
• перегляд положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 р.".

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів є:

• розробка пропозицій щодо скорочення або реструктуризації видаткової частини бюджету завдяки раціоналізації витрат на загальнодержавні функції управління, раціоналізації соціальних програм; збільшення державних видатків, спрямованих на економічний розвиток (зокрема, реалізацію проектів енергозбереження);
• розробка пропозицій щодо збільшення доходів бюджету (зокрема, за рахунок надходжень від приватизації) в обсягах, які відповідають збільшенню бюджетних видатків, спрямованих на економічний розвиток.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• прийняття змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" на підставі пропозицій, внесених Кабінетом Міністрів.

Здійснення податкової реформи

Реформування податкової системи України є тривалим процесом та потребує послідовності та наступності економічної політики. Це вимагає затвердження на законодавчому рівні Стратегії реформування податкової системи України на середньострокову перспективу, яка забезпечить:

• поступове зниження рівня податкового навантаження;
• підвищення рівномірності його розподілу;
• розширення бази оподаткування;
• мінімізація податкових пільг;
• уніфікацію норм податкового законодавства;
• розробку чітких, предметних, обмежених у часі та просторі, податкових інструментів стимулювання економічної діяльності;
• встановлення рівноправних відносин між платниками податків та фіскальними органами;
• внесення змін до податкового законодавства з метою створення стабільних і достатніх джерел фінансового забезпечення потреб органів місцевого самоврядування.

Стабільна та раціональна податкова політика стане запорукою відновлення довіри бізнесу до влади, важливим чинником детінізації виробничо-комерційної діяльності та інструментом економічної боротьби з корупцією.

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів є:

• розробка до кінця 2006 р. Стратегії реформування податкової системи;
• внесення змін до податкового законодавства, які передбачатимуть розширення бази оподаткування та більш справедливий розподіл податкового навантаження за рахунок впровадження податку на нерухомість;
• здійснення адаптації елементів податкового законодавства України норм законодавства Європейського Союзу;
• удосконалення правил спрощеного оподаткування, які дозволять запобігти зловживанням у цій сфері та, водночас, спростять умови діяльності добросовісних представників малого бізнесу;
• запровадження загального єдиного соціального внеску, який передбачав би поступове, починаючи із 2007 р., зниження рівня оподаткування фонду оплати праці;
• вдосконалення системи рентних платежів за використання природних ресурсів, видобуток корисних копалин, використання джерел енергії, забруднення навколишнього середовища;
• розширення прав місцевих органів влади у сфері податкового стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності як шляхом диференціації ставок місцевих податків і зборів;
• розмежування повноважень державних органів влади у сфері податкового адміністрування; упорядкування правил і процедур проведення податкових перевірок, скасування та заміна адміністративною кримінальної відповідальності за незначні порушення податкового законодавства компенсацією завданої шкоди та сплатою адміністративних штрафів після визначення критеріїв таких правопорушень;
• запровадження електронної системи адміністрування ПДВ, що дозволить в автоматичному режимі відстежувати правильність нарахування зобов’язань та відшкодування ПДВ;
• спрощення системи бухгалтерського обліку та звітності, гармонізація їх з правилами податкового обліку, наближення податкового обліку до міжнародних стандартів.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• затвердження Стратегії реформування податкової системи України;
• внесення розроблених згідно Стратегії змін до законодавства щодо оподаткування прибутку підприємств, доданої вартості, доходів фізичних осіб, місцевих податків та зборів, спрощеної системи оподаткування;
• ухвалення Закону України "Про єдиний соціальний внесок";
• внесення змін до Бюджетного кодексу у частині розширення повноважень місцевих органів влади щодо регулювання податкового навантаження та податкового стимулювання.

Учасники Опозиції зобов’язуються завершити розробку та ухвалення Податкового кодексу України на основі широкого громадського обговорення та фахового аналізу. Норми Податкового кодексу вступатимуть у дію відповідно до Стратегії реформування податкової системи. Прийняття цього документу забезпечить створення єдиного правового поля діяльності суб'єктів господарювання та умов для подальшого інтегрування України до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу і норм СОТ.

Активізація інвестиційної діяльності підприємств та громадян України

З метою забезпечення умов конкурентоспроможності українських підприємств необхідна суттєва активізація інвестиційної діяльності. Для цього здійснюватимуться заходи економічної політики, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату, заохочення інвестиційного спрямування коштів підприємств та населення.

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів є:

• формування конкурентного на внутрішньому та зовнішньому ринку виробничого потенціалу;
• перебудова системи державного управління промисловою політикою та розбудова ринкової інфраструктури;
• спрямування державних інвестиційних ресурсів лише до визначених пріоритетних галузей економіки;
• фіскально стимулюватиме політику реінвестування доходів;
• сприятиме створенню нормативної бази для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій;
• удосконалить режим реєстрації іноземних та українських інвестицій;
• активізує залучення коштів МБРР, ЄБРР та інших міжнародних фінансових організацій для фінансування пріоритетних інвестиційних проектів в Україні та започаткує співробітництво з Європейським інвестиційним банком;
• сприятиме укладенню угод про розподіл продукції;
• розширить застосування прозорих схем концесійної діяльності;
• сприятиме створенню інститутів спільного інвестування — корпоративних та пайових інвестиційних фондів;
• формування системи стимулів інвестиційної діяльності підприємств і інвестиційного кредитування з боку комерційних банків, а також стимулів інноваційної діяльності;
• розробка нормативного забезпечення спільного (консорціумного) кредитування великих інвестиційних проектів декількома комерційними банками;
• збільшення інвестиційної складової у видатках Державного бюджету України на 2007 р. і подальші роки та спрямування цих коштів, в тому числі – на умовах спільного з приватними інвесторами інвестування;
• розбудова національної депозитарної системи, запровадження міжнародних стандартів обліку прав власності на цінні папери та розвиток системи обігу цінних паперів та деривативів;
• розробка та впровадження нормативно-методичного інструментарію емісії приватних інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам;
• забезпечити законодавче врегулювання здійснення емісії боргових цінних паперів на муніципальному рівні з цільовим спрямуванням коштів на реалізацію цілей розвитку;
• поступове розширення систем обов’язкового страхування, з визначенням чітких гарантій відповідальності страхових компаній та механізмів спрямування їхніх коштів на інвестиційні цілі;
• розвиток програм довгострокового кредитування індивідуальних інвестицій, в т.ч. – в підвищення енергетичної економічності житла, в освіту, житлове будівництво тощо;
• спрощення дозвільно-погоджувальної системи у сфері містобудування;
• приведення у відповідність вартості комунальних послуг до розміру доходів населення, створення умов для оплати реально спожитих ресурсів та наданих послуг;
• забезпечення розвитку інноваційних структур – технопарків, технополісів, технологічних інкубаторів, венчурних фірм та інших форм об'єднання зусиль науки, освіти, виробництва і фінансового капіталу;
• створення інститутів трансферу технологій з науково-технічного сектору в промисловість, сформовано інфраструктуру інноваційної взаємодії для розвитку кооперативних відносин між бізнесом (виробництвом) та державним науково-технічним сектором;
• створення умов для розвитку процесів розповсюдження технологій для технологічного переоснащення виробництва;
• створення економічних механізмів для залучення інвестицій в відродження конкурентного сільськогосподарського машинобудування;
• вирішення питання виділення землі для будівництва сучасних транспортних коридорів автомобільного та швидкісного залізничного транспорту з подальшою передачею в концесію на 49 років для залучення інвестицій транснаціональних корпорацій;
• сприяння оновленню основних виробничих фондів усіх видів транспорту та дорожнього господарства, насамперед, рухомого складу, переважно транспортними засобами вітчизняного виробництва із застосуванням сучасних механізмів їх придбання (оренда, лізинг тощо), а також основних виробничих фондів усіх видів транспорту з використанням потенціалу міжнародного економічного співробітництва.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• прийняття за поданням Кабінету Міністрів необхідних для активізації інвестиційної діяльності змін до законодавства про митний тариф, ПДВ, регулювання страхової діяльності;
• ухвалення Закону України "Про акціонерні товариства", яким, в тому числі, необхідно передбачити захист прав міноритарних акціонерів, забезпечивши їх вільний доступ до корпоративної інформації, належне представництво в органах управління та контролю, вплив на дивідендну політику, отримання рівного права на придбання відповідної частки нових емісій акцій за номінальною вартістю;
• прийняття Закону України "Про фінансово-промислові групи" в новій редакції, передбачивши інструменти та стимули консолідації банківського, промислового та торговельного капіталів.

Розвиток фондового ринку

Для збереження позицій фондового ринку України як національного та задля запобігання й протидії переміщенню обігу цінних паперів українських елементів і рахунків за ними в офшорні зоні та інші закордонні ринки Уряд буде провадити збалансовану зважену економічну політику (реєстраційну, регуляторну, податкову) щодо всіх учасників ринку – елементів, інвесторів, професійних учасників.

Ліквідний, прозорий та надійний фондовий ринок має сприяти реалізації національних інтересів України, сприяти реалізації національних інтересів України та зміцненню її економічного суверенітету.

Учасники Опозиції зобов’язуються забезпечити:

• суттєве розширення пропозицій цінних паперів на фондових біржах;
• забезпечення розвитку фінансових інструментів як об’єктів розміщення інвестиційних ресурсів;
• істотне збільшення обсягів фінансового капіталу, що спрямовується через фондовий ринок у розвиток економіки;
• інституційне зміцнення функціонування організованого фондового ринку України шляхом розвитку об’єктів інфраструктури та застосування сучасних технологій обслуговування ринку цінних паперів;
• ширше використання можливостей фондового ринку як інструменту підвищення стандартів та ефективності корпоративного управління;
• покращення загальноекономічних умов (податкових, реєстраційних, регуляторних) інвестування фінансових ресурсів в цінні папери та інші фінансові інструменти для вітчизняних та іноземних інвесторів, передусім для населення;
• змінити загальну концепцію приватизації, зокрема: в обов’язковому порядку пов’язати продаж контрольних пакетів акцій підприємств стратегічним інвесторам з продажем невеликих пакетів акцій портфельним інвесторам через фондову біржу окремими невеликими лотами – загалом до 5-10% статутного фонду.

Для розвитку фінансових інструментів, підвищення їх надійності та інвестиційної привабливості необхідно:

• внести зміни до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";
• ухвалити Закон України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю";
• ухвалити спільний нормативно-правовий акт щодо спрощеного порядку здійснення валютних операцій з інвестиціями, що спрямовуються в цінні папери українських елементів, які перебувають в обігу на фондових біржах в Україні;
• ухвалити Закони України "Про систему депозитарного обліку в Україні", "Про рейтингування", "Про похідні цінні папери", "Про строкові фінансові інструменти", "Про довірче управління";
• внести зміни до Законів України "Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)" (щодо розширення нормативів інвестування, удосконалення порядку реєстрації випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування, широкого застосування рейтингової оцінки щодо цінних паперів, у які розміщуються кошти спільного інвестування), "Про недержавні пенсійні фонди" (щодо розширення переліку об’єктів та нормативів інвестування пенсійних коштів, удосконалення порядку розподілу інвестиційного прибутку), "Про страхування" (щодо приведення діяльності страхових організацій у відповідність із Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення"), "Про банки і банківську діяльність" (щодо приведення діяльності банків у відповідність із Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення").

Заохочення інноваційної активності

Забезпечення інноваційної складової інвестицій є принципово важливим з огляду на потребу прискореного оволодіння сучасними чинниками конкурентоспроможності, які мають переважно інноваційну спрямованість. Перед урядом стоїть завдання здійснення практичних кроків щодо закладення основ інноваційної моделі розвитку. Політика у сфері заохочення інноваційної активності буде спрямована на організаційну модернізацію науково-технологічної сфери та формування мотивації суб’єктів господарювання до інновацій.

Учасники Опозиції погоджуються, що завданнями Кабінету Міністрів є:

• проведення науково-технологічного аудиту державних наукових і науково-дослідних установ та організацій з метою комплексної оцінки їхнього інтелектуального капіталу, визначення технологій, досвіду і знань, які мають комерційний потенціал, концентрації їхньої спрямованості на завдання побудови інноваційної моделі розвитку;
• інвентаризація науково-технічних програм з метою виявлення тих, продовження бюджетного фінансування яких є недоцільним, та концентрації бюджетних ресурсів на пріоритетних напрямах інноваційного розвитку;
• розробка та впровадження нормативно-ме